13 лютого 1529 р. на Віленському сеймі 1528-1529 рр. затверджено Права писані Великого князівства Литовського Руського та Жемантійського (ВЛК), які згодом для зручності дослідники назвали Першим литовським статутом (просто Статутом). Це перша у тогочасній Європі офіційна кодифікація всіх галузей світського права. Статут містив норми публічного та приватного права: державного, адміністративного, цивільного, кримінального, судово-процесуального. Писаний офіційною мовою ВКЛ, старою українською мовою, що застосовувалася з кінця XIII ст.
Статут враховував сучасні йому правові документи всієї Європи, що й дозволило йому діяти декілька століть. «Статут органічно поєднав поняття римського права, відгуки положень «Руської правди», норми звичаєвого руського (білоруського та українського) і литовського права, низку пунктів чеських, польських і німецьких судебників.» Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття. Київ: Генеза, 1997. с. 106-108. Текст (переклад російською, видання білоруське) статуту на сайті: Восточная литература (Шукати під “Сигизмунд I Статут 1529 г.) http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/litva.html
З 29 вересня 1529 року Статут (звід законів) став діючим правом всієї литовсько-руської держави. Статут 1529 року діяв до 1 березня 1566 року, коли був замінений оновленою редакцією — Другим литовським статутом.
Дію Статуту в Україні було припинено указом Миколи І 1840 р.
