«У житті таких людей, як Шевченко, не тільки місцям, але й дням треба надавати ваги», – вважав перший біограф Т. Шевченка – Михайло Чалий.
Михайло Чалий народився 24 вересня 1816 р. на Тарелкіній вулиці в м. Новгороді-Сіверському на Чернігівщині у давній козацькій родині. “Природа виховала мене, зберігши в душі моїй невинність, простоту і вразливість від зла і грубості, що кругом оточувала,” – читаємо у Чалого. І вже природні якості поглибила, відшліфувала родина. Виховували хлопчика батьки, збіднілі міщани та столітній дід, який добре пам’ятав минуле. Оповідання діда будили в душі Михайла любов до української старовини, пробуджували національну гордість.
Перші уроки Михайлик мав у приватній школі удови-капітанші на Кляшторі, де учень зазубрював напам’ять Псалтир та Часослов. У 12 років Михайло вступив до Новгород-Сіверської гімназії. Його гімназійним другом був Костя Ушинський, відомим пізніше педагогом. Директором закладу був Ілля Тимківський, високоосвічена людина (доктор Гетінгенського та Харківського університетів), рідний дядько Михайла Максимовича.
Михайло закінчив гімназію у 1840 році, після довгих клопотів Чалому вдалося вступити студентом до Київського університету (словесне відділення, казенним коштом). Першокурсник мав щастя купити «Кобзар» Т. Шевченка і захопився творчістю Тараса Григоровича, історією його життя. У 1844 р. він закінчив університет і почалася тридцятирічна педагогічна діяльність Михайла Чалого.
Упродовж восьми років він викладав словесність у Немирівській гімназії, де познайомився і потоваришував із викладачем малювання Іваном Сошенком, він якого немало дізнався про Тараса Шевченка, почав дослідження їхнього листування. Кожного літа Чалий відвідував місця, пов’язані з іменем Шевченка. Протягом життя він обійшов усі місця, де бував Кобзар, відвідав Хортицю та Олександрівськ.
З 1852 р. Михайло Чалий почав працювати у Другій київській гімназії: спочатку вчителем словесності, потім – інспектором гімназії, згодом за відсутності директора, виконував обов’язки керівника гімназії. Миха́йло Корні́йович Ча́лий запросив до Києва і надав місце учителя Івану Сошенкові.
У Києві на квартирі Сошенка відбулося знайомство Чалого з Тарасом Шевченком, про що Михайло Корнійович згадував так: «Це було в Успенський піст, друзів я застав за сніданком, який у зв’язку з постом був доволі скудним… Висока довга пляшка з горілкою та по половині солоного платаного судака, яким вони ласували без допомоги ножа».
У Києві у 1859 р. на вул. Гоголівській, 9 Чалий купив власний будинок, у якому мешкав до 1907 р. У цьому ж будинку під час останнього приїзду до Києва 1859 року бував і Тарас Шевченко.
М. Чалий – співорганізатор похорону Т. Шевченка в Україні, він промовляв над домовиною в Києві під час перевезення тіла до Канева.
Михайло Чалий працював директором гімназії в Білій Церкві; директором ліцею князя Безбородька в Ніжині; організатором недільних шкіл у Києві.
У 1875 р. Михайло Чалий покинув службу і назавжди оселився у Києві, віддався своєму улюбленому заняттю – літературі, упорядкуванню автобіографічних спогадів про Тараса Шевченка, Костянтина Ушинського. У 1882 р. Чалий випустив книгу «Жизнь и произведения Тараса Шевченко», що здобула йому широку відомість в українських колах. Ця книга довго вважалася найкращою біографією Кобзаря. Цікавою є розвідка про відвідини Шевченком цукрового заводу Симиренків. До останніх днів енергійний, рішучий 90-літній М. Чалий із зовнішністю козацького полковника продовжував друкуватися, охоче розповідав про Тараса Григоровича. Він «ніколи не виставлявся зі своїми переконаннями», називаючи себе «стихійним органічним українцем».
Помер 90-річний Михайло Чалий у Києві 6 (19 лютого) 1907 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1). 
1961 року у Києві на його честь названо вулицю.
У 1993 р. було знищено його будинок на Гоголівській, 9.
