Не дуже вони різняться: кузька та кузьчина мати – звичайні хлібні жуки, яких на Закарпатті називають “черембогар”, росіяни обзивають «козявками».
А пам’ятаєте, скільки шуму було, коли 12 жовтня 1960 року Микита Хрущов на Генеральній Асамблеї ООН гамселив черевиком по трибуні, обіцяв показати «кузьчину мать»?
Головуючий тоді намагався навести лад у залі й – зламав молоток.
Ніхто тоді не зрозумів, що погрозу кукурудзовода показати американцям кузьчину мать, слід було розуміти буквально.
30 жовтня 1961 р. вибухом водневої бомби на Новій Землі було відзначено завершення ХХІІ з’їзду КПРС. У вузьких колах цю бомбу називали «Кузьчина Мать». Вибух був найпотужніший за всю історію людства: 50 мегатонн (близько 3 тисяч бомб Хіросіми). «Гриб» піднявся на висоту 65 кілометрів, ударна хвиля тричі обійшла Землю. У радіусі 50 км від епіцентру все палало, хоч сніг лежав у людський зріст.
Просторами Союзу пішов гуляти віршик, де були слова: «До сих пор им не понять, чем страшна у Кузьки мать!» На що запорожець Микола Білокопитов відповів: «Ну, а шо тут понімать? Хоч і кузькіна та – мать!»
Послухала тоді телевізор моя бабуня і сказали: «Таке меле, що на четвертий рік змелеться». Я тоді не дуже дослухалася, але день- у –день рівно за 4 роки, 12 жовтня 1964 р., у Піцунді М. Хрущову певно показали кузьчину матінку – і за станом здоров’я… «ушлі» на пенсію. Таки змололося, жорна історії працюють!
