Сьогодні піїти – дальтоніки свої сірі твори називають білими віршами. А вишукані, трепетні верлібри – це твори самоти, коли самотній поет веде розмову з одним-єдиним читачем.
Наприклад, голосіння Василя Голобородька…
По селу стежка,
по стежці – мати,
ішла мати по стежці,
воду несла.
По селу доріжка,
по доріжці – мати,
ішла мати додому,
та не к дому прийшла.
(Ой, куди ж ти, доріженько, мене привела:
не на кладовище, а додому я йшла!)
На могилці синовій барвінок послався,
на могилці синовій відерця поставила.
(Ой, куди ж ти, доріженько, мене привела:
ішла додому, а до сина прийшла!)
