«Джаз лунає, коли гарну людину сум огортає», – згадалося мені, коли я проходила повз будинок короля джазу.
20 лютого 1971 р. помер Олександр Цфасман, композитор, піаніст-віртуоз, перший у Союзі джазовий музикант – професіонал, який здобув консерваторську освіту.
Народився Олександр Цфасман 14 грудня 1906 р. у старому Олександрівську (Запоріжжі) у прибутковому будинку Якова Ліщинського на розі Троїцької та Соборної, 52 – перший чотириповерховий будинок у Олександрівську (після погрому 1905-го зник четвертий поверх і прикраси на даху). 
На першому поверсі розташовувалися крамнички та єдина в місті жіноча перукарня. Власником «Першої перукарні» (її офіційна назва) був Нахіль Айзикович Цфасман. Крім того там можна було посидіти у платній бібліотеці, подивитися біограф Михайла Пулавського – це предтеча кінотеатру. Другий, третій і четвертий поверхи здавалися під житло та готельні номери. Родина підприємця-перукаря проживала на другому поверсі цього ж дому.
14 грудня 1906 року у Цфасманів народився син – Олександр Наумович, майбутній композитор, король джазу. Цфасман-старший сам грав на скрипці, тому з семи років почав учити сина грі на скрипці та фортепіано. Для цього додому приходила вчителька, адже батьки могли це собі дозволити.
З часом Олександр Цфасман переїхав до Москви, навчався в консерваторії. І закохався в джаз.
Тоді це було модно: вважалося, що джаз – музика ідеологічно правильна, бо винайдена пригнобленими неграми. Цфасман створив свій перший ансамбль «Амо-джаз». Вони виступали у найкращих московських кінотеатрах «Мала Дмитрівна» та «Динамо», пізніше – у кращих ресторанах «Отель» та «Інтурист». У 1932 р. Цфасман організував ансамбль “Веселі хлоп’ята”, з яким виступав у ресторані “Савой”. У 1937 р. з’явилися на світ 4 записи у виконанні його колективу. Це були цфасмановські “В дальню путь”, “На березі моря” і “Невдале побачення”, а також обробка відомого польського танго “Остання неділя”, що мало назву “Розлука” відоме усім нам як “Втомлене сонце”.
Вокальну партію виконував постійний соліст цфасманівського джазу Павло Михайлов.
У 1945 вперше у Москві виконав у Колонному залі Будинку Спілок та Великому залі “Рапсодію у блюзовых тонах” Дж. Гершвіна, захоплено сприйняту публікою.
Та після війни тенденція змінилася. І хоч аксіомою стали слова: «Сьогодні він грає джаз, а завтра країну продасть», композиції Олександра Цфасмана «Звуки джазу», «Невдале побачення», «Втомлене сонце», «Щасливий дощ» країна співала. Не раз він писав музику для виступів Тарапуньки та Штепселя, зокрема до кінофільму “Тарапунька й Штепсель під хмарами”.
У 1966 р. був одним із засновників Європейської джазової асоціації.
Залишити відповідь