25 січня 1901 р. помер 70-річний маляр-портретист Опанас Рокачевський.
Опана́с Юхи́мович Рокаче́вський народився 1830-го р. у Рославлі на Смоленщині у небагатій міщанській родині. Спочатку здобував освіту у повітовому училищі, згодом – у приватній малювальній школі м. Смоленськ. Зрештою 1852 р. парубок набрався сміливості та віри у власні сили – і відправився до Петербурга в академію мистецтв. Поступив. Учився в класі історичного живописця, професора Ф. Бруні. З тих часів існує портрет друга і земляка, студента Академії Михайла Мікешина. У 1856 р. Рокачевський разом із студентами академії був запрошений В. Тарновським провести канікули в Качанівці. 
Тут він і створив відомий «Портрет Софії Тарновської». З того часу Опанаса Рокачевського тягнуло в Київ, в Україну.
У 27 років – вільний, некласний художник; вільний, але гаманець теж вітри ганяє. Повернувся Панас до рідного міста писати портрети грошовитих людей. Через три роки взяв участь у Академічній виставці і удостоївся звання академіка за «Портрет матері» («Ермітаж»).
У протоколі засідання Ради Академії мистецтв від 2 вересня 1860 р. говориться: «1. Определено: во уважение искусства и познаний в художествах, доказанных исполненными работами, по заданным от Академии программам и по другим известным трудам, признать академиками… по живописи исторической и портретной… Афанасия Рокачевского и по гравированию Тараса Шевченко».
Нарешті 33-річний академік з дружиною (рідною сестрою Михайла Микешина) і дочками переїхав до Києва. Писав ікони, виконував роботи на замовлення, але кожний художник мріє про власну школу. І у січні 1866 р. Рокачевський Опанас Юхимович відкрив живописну (іконописну) школу Києво-Печерської лаври. 
Школа містилася недалеко від лаври на вул. Мазепи, 6 на другому поверсі палацу, проданого вдовою князя Іпсиланті. Три кімнати було відведено для занять, у великій залі було 16 малювальних столів, понад 50 гіпсових фігур, 337 картин, акварелей, малюнків, літографій та інших творів, у т. ч. виконаних відомими художниками. У школі навчалося понад 20 учнів, частина з яких була на повному монастирському пансіоні, інші приходили на заняття. Вони проводилися взимку впродовж шести, влітку – восьми годин.
Дві кімнати були для житла вчителю, одна – для проживання учнів, передпокій – для охоронця школи. Рокачевський керував школою і навчав малюванню. Він склав першу програму живописної школи, повний курс якої складав шість років, обов’язковий – три роки, після чого видавалося свідоцтво про закінчення Лаврської іконописної школи. Опана́с Юхи́мович Рокаче́вський жив із родиною у правому флігелі буд. 6 а. Рівно за два роки через конфлікт із начальником друкарні художник залишив посаду в школі. Але ще довго жив у флігелі.
Два-три рази на рік художник отримував замовлення на портрети. Так, у Рокачевського були гарні стосунки з цукрозаводчиком Бродським і він отримував замовлення на портрети дочок. 
Так з’явився «Жіночий портрет» 1865 р., що нині проживає в Дніпропетровському музеї.
У Київському художньому музеї в постійній експозиції є дві його картини – портрет доньки-підлітка та «Портрет літньої селянки». 
Дівчина- дитина зупинилась на хвильку, затамувала прихований сум чорних очей і зараз помчить…
«Портрет літньої селянки» – стомленої життям щоденним, але з почуттям власної гідності, яка сидить на тлі своєї темної долі. Мабуть, про неї написав Микола Луків етюд.
Маленька, легенька, старенька, сама, –
Ні плоду, ні роду – нікого нема.
Город, та криниця, та кілька сусід, –
Здавалось би, куций, приземлений світ.
А в душу заглянеш – і з дива замреш:
Душі тій немає ні краю, ні меж.
Прозор, таїна, глибина, чистота…
А жінка – як жінка. Селянка проста.
У 1869 р. він виспівав портрет Уляни Микешиної, останнє зображення 25 – річної дружини друга. Вона була смертельно хворою, тому полотно вражає тривогою, трагізмом: грозове небо, сумна постать молодої жінки в синій сукні, хворобливий рум’янець. Нині полотно в колекції Рославльського музею.
У 1899 р. Рокачевський створив портрет дочки Аріадни «У своєму саду». Тепле сонячне полотно автор подарував другові художнику, випускнику Дрезденської Академії Котирло. 
Чесна, правдива, безкомпромісна людина важко долала свій шлях. Опанас Рокачевський помер у Києві, похований в огорожі Покровського монастиря.
