Мало, досадно мало залишилося в Україні культурних скарбів: знищено, вкрадено окупантами, тому дорожчим стає все, що лишилося. Наприклад, кілька робіт художника Олексія Волоскова (1822-1882). Купецький син, інвалід (з дитинства ходив на милицях) був зарахований до Академії мистецтв. Навчався в пейзажному класі під керівництвом М. М. Воробйова. Ім’я О.Я.Волоскова в екзаменаційному листі Академії часто стоїть поряд із ім’ям Т.Г. Шевченка.
Григорій Павлович Ґалаґан через свого доброго приятеля В Григоровича запросив випускника АМ 1845-го р., некласного художника Волоскова до себе у Сокиринці «для практичних занять терміном на два роки». Саме тут і були написані три пейзажі Волоскова 1848 року; відомі твори
«Готичний місток у Сокиринському парку», «Садиба Г.П.Галагана у Лебединцях на Прилуччині», «Церква у Сокиринцях» (зберігаються в Чернігівському історичному музеї).
Упродовж 1853 – 1854 років у маєтку Тарновських Потоки, Чернігівської губернії дістав притулок Олексій Волосков, бував художник і в Качанівці.
Її власник Григорій Тарновський – член товариства заохочування художників і заохочував їх роботою. О.Волосков був учителем малювання молодого Тарновського, правив його малюнки з видами садиби та інтер’єру. Звісно, працював і сам.
У Російському музеї зберігається велика робота Олексія Волоскова «За чайним столом», написана в 1851 р.
Кімната, зображена Волосковим, носила назву «Ліхтарик». У цій чайній кімнаті, не так давно Михайло Глинка писав партитуру «Руслана і Людмили». Її інтер’єр відповідав такій назві: балкончик – еркер із вмонтованими в стіні готичними вікнами, з різнокольоровим склом, колони, грецький декор стелі, вишукані шпалери, кучерява зелень і картини.
Славетна родина Тарновських – родичі, які опинилися в чайній кімнаті. Справа за столом господар садиби – Григорій Степанович Тарновський (1790-е – 1854). Ліворуч за столом сидить — сусід Тарновських – Г.Галаган. опирається на спинку його крісла Василь Васильович (1810 – 1866), поряд його дружина Людмила Володимирівна, уроджена Юзефович (? – 1898), Юлія Василівна (1830 – 1880), дівчина в світлій сукні племінниця Г.Тарновського. Вона – сумне, нерозділене кохання художника, колишнього гвардійського офіцера Павла Федотова.
Цю ж родину Тарновських художник зобразив на прогулянці в парку маєтку Качанівка. Григорій Степанович Тарновський зі своєю племінницею Юлією. Він тримає в руках чубук люльки у бісерному чохлі конічної форми з своєрідними пелюстками по краям. Ліворуч В.В. Тарновський-старший із дружиною. На лаві Надія Тарнавська, та сама Надія, якій Тарас Шевченко неодноразово пропонував вийти заміж, але отримував відмови. Вона сприймала його не інакше, як брата. На ці відмови у взаємності Шевченко відповів поезією «Н. Т.»: Прокинься, кумо, пробудись Та кругом себе подивись, Начхай на ту дівочу славу Та щирим серцем, нелукаво Хоть раз, сердего, соблуди…»
Праворуч сидить на траві невисокий рудоволосий художник із невеликою борідкою – це і є Волосков.
Отакі моменти історії донесли до нас полотна О. Волоскова.
