31 січня 1923 р. у с. Полонична (нині – Львівщина) народилася Віра-Марія Франко. Дочка Петра Івановича Франка та Ольги-Марії Теодорівни Франко (Білевич); онука Івана Франка (нащадок по прямій лінії). 
Родина Віри Франко багато переїздила: Коломия, Харків (1931-1936), Львів. Освіту дівчина почала здобувати у Харкові у середній трудовій школі № 20 ім. І. Франка, продовжила навчання у гімназії сестер-василіянок м. Львова. Була студенткою Віденського університету, знала кілька іноземних мов. Віра-Марія щойно одержала освіту стала працівницею у новоствореному меморіальному музеї свого діда у Львові, де її тато Петро був директором. Їй пощастило отримати відрядження до Відня, щоб привезти докторський диплом Івана Франка. Віра Петрівна гостювала у Відні у тітки Анни Франко-Ключко, коли почалася німецько-радянська війна. У вересні 1941 року її арештували, підозрюючи, що за її відрядженням приховувалася «розвідувальна місія».
Спочатку Віра Петрівна потрапила у тюрму «на Лонцького». Далі Віру Франко з невеликою групою жінок переправили до Варшави, до тюрми «Пав’як». За декілька тижнів Віра опинилася у найбільшому жіночому таборі Німеччини «Равенсбрюк», де працювала на будівництві бараків, осушувані озера, укріпленні берегів і земляних роботах. Віра Франко згадувала: “І з того часу я уже не була людиною, а номером. Щодня о шостій ранку – перевірка, а тоді до праці в підземелля, на завод Сіменса. На сніданок – 100 г хліба та кава з сурогату. На заводі працювали шведи та бельгійці, які підкидали нам шматочки хліба, виводили з ладу машини на 10-15 хвилин, щоб могли відпочити, переповідали нам новини зі світу.” У таборі подругою Віри Франко стала Женев’єва де Голль – племінниця майбутнього президента Франції Шарля де Голля. 8 травня 1945 р. табір “Равенсбрюк” звільнили американські війська. Всіх, кого вважали радянськими громадянами, відправили в радянську зону окупації. Віра Петрівна повернулася додому. «Яка коротка була моя воля! Усього лиш три місяці! А далі ув’язнення за тим же звинуваченням, яке я мала у фашистському таборі. У вересні 1945 р. мене літаком привезли до Києва на Короленка, 33. Знову тюрма, одиночка, допити вночі, а вдень не можна ані сидіти, ані лежати.» Далі відправили у сталінські табори «Бутирка», потім «Воркута». Важка виснажлива праця у шахті, страшна антисанітарія та голод! Від голоду намагався рятувати Віру «стрийко Тарас». Він присилав продукти: часник, купували найкраще сало на базарі, солили та відправляли посилками у Сибір. Тарас Іванович клопотався про звільнення Віри Франко, особисто писав Сталіну.
У Сибіру народилися дочки Віри Петрівни, праонуки Івана Франка. Надія Іванівна Франко (12 червня 1950 р. – 10 травня 2018) та Іванна Богданівна Сітницька (22 березня 1952).
27 листопада 1953 р. Віру Петрівну було звільнено, повну реабілітацію отримала 14 грудня 1959 року.
Віра Петрівна Франко повернулася до Львова з двома донечками, влаштувалась на роботу у книгарні, але часто мусила змінювати місця роботи. Вийшла заміж за Богдана Івановича Сітницького (18.05.1914 – 29.01.1997), який у 1948 р. був заарештований за «антирадянську пропаганду», відбував термін на Далекому Сході (1949 – 1954). Після повернення працював бухгалтером Львівської обласної клінічної лікарні та в інших установах. Отак жили-поживали, виховували донечок.
Померла Віра Франко у свій 43-ій день народження (31 січня) 1966 р. у Львові. Поховали у Львові на Личаківському цвинтарі.
У 1966 р. Богдан Сітницький закінчив торгово-економічний інститут. Помер 29 січня 1997. Поховали у Львові на Личаківському цвинтарі.
Надія Іванівна Франко (12.06.1950 – 10.05.2018) все своє життя пропрацювала в одній установі – Центральному Державному історичному архіві України у Львові. 5 червня 1976 р. праонука Івана Франка вийшла заміж за Андрія Майкуту. Андрій Теодорович Майкута народився 16 квітня 1944 р. Закінчив Львівський політехнічний інститут, радіотехнічний факультет. У подружжя народилась єдина донька – Марія Андріївна Майкут (22.04.1978, Львів), прапраонука Івана Яковича. Надія Іванівна Франко померла 10 травня 2018 р.
Марія Андріївна Майкут народилася 22 квітня 1978 р. у Львові. Дочка Надії Франко та Андрія Майкути вийшла заміж за Любомира Орестовича Волчаніна. Прапраонучка Івана Франка по лінії Петра Франка має двох дітей:
Софія Любомирівна Волчаніна народилась 11 грудня 2004 р. у Львові.
Любов Любомирівна Волчаніна народилася 30 травня 2007 р.
Вся родина мешкає у США.
Іванна Богданівна Міліянчук (Сітницька) народилась 22 березня 1952 році. Навчалася у Львівському державному університеті на філологічному факультеті. Вийшла заміж за Михайла Міліянчука.
У подружжя три дочки:
Ольга Міліянчук (24.08.1972),
Наталя Міліянчук (10.08.1977) живе у Марселі, відкриває міні пекарню “Biscuits qui»
Марта Михайлівна Гуменецька (Міліянчук) народилась у Львові 23 серпня 1978 р. Батьки віддали її навчатися, як і двох старших сестер, до Львівської національної середньої школи № 4 (1985 – 1995). Потім було навчання у Львівській Академії мистецтв на факультеті історії і теорії за спеціальністю “мистецтвознавство” (1995 – 1998). 3 листопада 2001 р. Марта Міліянчук одружилася з Мироном Мирославовичем Гуменецьким. Деякий час Марта Гуменецька працювала у Львівському музеї ім. І. Франка. Виїхала за кордон, проживає у Мадриді (Іспанія).
У подружжя народилися діти, прапрапраонуки Івана Франка:
Марко Миронович Гуменецький (21.05.2002),
Устина Миронівна Гуменецька народилась 31 липня 2004 р. у Львові. Відвідувала школу Емоційного живопису ім. Володимира Патика, захоплюється малюванням і ліпкою.
