14 серпня 1873, с. Доброгостів, тепер Дрогобицький район Львівська область народився Іва́н Бобе́рський – український педагог, автор підручників з фізичного виховання молоді, автор назви «Пласт».
Меценат, який упродовж життя щомісяця віддавав десятину на культурні українські справи; фінансував УВО та ОУН.
Шляхтич з роду гербу Сас, син священика, інтелектуал, здобував освіту в університетах Львова, Відня та Ґраца. У країнах Західної Європи: Франції, Швеції, Чехії, Німеччини вивчив нові форми й методи фізичного виховання.
Українських підручників для підготовки фахівців фізичного виховання на той час не було, тому Боберський власним коштом надрукував перші підручники з гімнастичних вправ, спортивних ігор: «Забави й гри рухові» (1904—1905), «Копаний м’яч» (1906). «Значення руханкових товариств» (1909) та ін. Пізніше (1913) видав перший посібник для українського Пласту О.Тисовського. Видавав перші українські спортивні журнали, а редагував у багатьох журналах статті з питань руханки та спорту. За його редакцією виходили неперіодичне видання «Вісти з Запорожа» (1910—1914) та щомісячний часопис «Січові вісти» (1912—1914). Випускав метелики, гасла, картки, діаграми, афіші спортивної тематики. Підготував перших українських учителів фізичного виховання. Брав участь у конгресі працівників фізичної культури у Відні 1910 року, а 1912 року вивозив своїх вихованців на змагання до Праги. У 1908—1914 рр. він був головою товариства «Сокіл-Батько».
З ініціативи професора І. Боберського та його гаманця у 1911 році «Сокіл-Батько» у Львові розпочав викуп земельної площі для спорудження спортивного майдану (згодом стадіон «Динамо»).
За часів Першої світової входив до складу Бойової управи стрілецтва, був його опікуном. Видав «УСС в Карпатах», «Збірник пісень УСС», а також зібрав і зберіг документальні матеріали про українське військо.
У листопаді 1920 року за дорученням Державного Секретаріату ЗУНР Боберський з дружиною Жозефіною виїхав повноважним представником до США та Канади для організації допомоги стрілецькому війську. Під час служби за кордоном він постійно підтримував зв’язки з рідним краєм. І це були не голі слова: за негласним правилом кожний член ОУН в Україні мав щомісяця віддавати організації десятину заробленого; українець діаспори мав висилати щомісяця з-за кордону 25% заробленого. Іван Боберський з Канади пересилав щомісячні внески у Каунас на видання «Сурми»
17 серпня 1947 р. у м. Тржич, Словенія помер 74-річний Іван Боберський.
