24 жовтня 1884 р у Полтаві народився Микола Чеботарів, друг дитинства Симона Петлюри. Брат Василя Чеботаріва, підполковника медичної служби Армії УНР.
Після домашньої школи здобував освіту в Лубенській гімназії, закінчив освіту в Київській гімназії Вальнера. У 1905 р. вступив до Української соціал-демократичної робітничої партії. Упродовж 1906—1910 рр. відбував строкову службу в 5-му гренадерському Київському полку (Москва).
Господарник за часи Першої світової дослужився до прапорщика. У 1917-му інтендант Семен Петлюра та прапорщик РІА Микола Чеботарів, стали на чолі УНР.
За часів гетьмана Павла Скоропадського потрапив до Лук’янівської тюрми в Києві. Там зійшлися двоє амбітних безжалісних недоуків, двоє інтендантів, соціалістів, які прагнули до влади за будь-яку ціну. Вони навіть звільнені були разом: М. Чеботарів із С. Петлюрою. Дуже скоро інтендант Петлюра став Головним Отаманом, а прапорщик Чеботарів – «полковником». У 1919 р. отаман Коша охорони державного майна, створеного для охорони транспортування цукру до Галичини; згодом усним розпорядженням Петлюри Чеботарів призначений начальником контррозвідного відділу штабу Дієвої армії УНР (квітень — липень 1919). Микола Чеботарів – безкомпромісний, безжалісний “петлюрівський чекіст”, полковник Армії УНР, фундатор контррозвідки армії УНР і особистий охоронець Головного отамана Симона Петлюри. Як начальник контррозвідки армії УНР проявив себе непримиренним борцем із анархією, пияцтвом, дезертирством, отаманщиною. За його наказом були арештовані багато отаманів. «На Правобережжі всі отамани, зрештою, опинилися в мене під арештом», – згадував він. Для арештованих був виділений окремий вагон у потязі Директорії, де вони утримувалися місяцями, доки не були звільнені за наказом тодішнього Міністра внутрішніх справ Ісаака Мазепи.
Є свідчення про те, що Микола Чеботарів особисто був причетний до страти полковника Болбочана.
Вельми ретельно Петлюра збирав архів, що містив документи, які на смерть компрометували конкурентів – діячів УНР. Архів містився в 28 окутих залізом скринях… 1,25 х 80 х 80! Після загибелі Петлюри саме йому довірили особистий архів Головного Отамана.
У 1920-30-х рр. Микола Чеботарів жив на еміграції у Польщі; з 1939 р — у Кенігсберзі; в 1946 р. перебував у таборі для переміщених осіб в Оберсдорфі; доживав в Ульмі, де й помер у 87 років. Доля архіву й досі невідома.