7 листопада 1990 р. радянці у Києві готувалися до військового параду. Проти цього виступили дві сили: на площі Перемоги зібралися 300 членів Української Студентської спілки (голова УСС Олесь Доній; знайома абревіатура – УСС – тяглість поколінь) та народний депутат Степан Хмара (одиночний пікет). Студенти зібралися на Євбазі, щоб перекрити рух військовій техніці, що мала йти на парад. О третій ночі за наказом Голови ВР УРСР Л. Кравчука підрозділи омону по-звірячому побили та вмить розігнали гурт студентів.
Проти Степана Ільковича відбулася провокація, але депутат зумів роззброїти офіцера міліції (провокатора). С. Хмару було звинувачено в нападі на полковника міліції Григор’єва.
Степана Хмару через десять днів позбавили недоторканності, у внутрішньому дворику Верховної Ради схопили й арештували. Невдовзі заарештували і лідерів студентської акції голодування.
Навіть колишній Генпрокурор Михайло Потебенько визнав: «Арешт Хмари був помилкою». Сам Степан Хмара говорив: «Насправді я вдячний долі, бо могли прийняти інше рішення — фізично знищити. Це не становило великої проблеми.» На волю Степана Ільковича випустили 25 серпня 1991–го — наступного дня після проголошення Незалежності.
Залишити відповідь