26 січня 1934 р. після Голодомору українців у Москві розпочався ХVІІ з’їзд ВКП(б), названий радянською пропагандою «з’їздом переможців». У кількагодинній доповіді Сталін сказав: «Якщо на ХV з’їзді треба було доводити правильність лінії партії та вести боротьбу з відомими антиленінськими угрупуваннями, а на ХVІ з’їзді – добивати останніх прибічників цих угрупувань, то на цьому з’їзді – і доводити нічого, та, власне, й бити нікого. Всі бачать, що лінія партії перемогла».
Завжди всі диктатори говорять одне, а роблять інше: бити було кого.
Із загального числа 1966 делегатів ХVІІ з’їзду 1108 були знищені як вороги народу.
Через два роки з 139 членів і кандидатів ЦК партії, обраних на з’їзді переможців, 97 осіб було арештовано та розстріляно, 5 покінчили життя самогубством
Оскільки під час виборів до Центрального Комітету партії таємним голосуванням лідером став Перший секретар Ленінградського міського комітету ВКП(б) Сергій Кіров, то 1 грудня 1934 року конкурента Сталіна було вбито; його смерть розпочала «велику чистку» партійних лав.
