UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Один із найбільш цитованих математиків

Один із найбільш цитованих математиків

Г. Вороний – віртуоз математичного аналізу.
Рід Вороних мав старовинне козацьке коріння. Сімейні перекази згадують про далекого пращура – осавула, який охороняв фортецю, що була на місці теперішньої Воронівки, біля Ічні.
Історія донесла нам ім’я Якова Вороного – чумака, який зібрав грошей, придбав пагорб над Удаєм у Журавці і зайнявся селянською справою. Серед нащадків Якова був обер-офіцер Яків Вороний; його син Феодосій Якович Вороний (1837 – 1910) – педагог, член «Старої громади», народжений у с. Журавка.
Георгій Феодосійович Вороний народився 16 (28) квітня 1868 року в містечку Журавка колишньої Полтавської губернії. Освіту здобув домашню, потім у чотирикласній чоловічий Бердянській гімназії, де батько був директором. Випускний 5-ий клас – у Прилуцькій гімназії. Великий вплив на захоплення юнака мав викладач математики Іван Володимирович Богословський. У характеристиці Георгія Вороного-гімназиста зазначено: «При чудових здібностях має, незважаючи на свій молодий вік, досить розвинутий розум і надто серйозну любов до навчання, з усіх предметів гімназичного курсу здобув знання дуже добрі, а в математиці, до якої має особливу прихильність і покликання, здобув знання визначні з низки учнівських успіхів в математиці». У 1884 році видатний математик і педагог, професор Київського університету В. Єрмаков видавав «Журнал елементарної математики», в якому читачам було запропоновано тему: «Розкладання многочлена на множники на основі властивостей коренів квадратного рівняння». Гімназист Георгій надіслав до редакції твір і статтю, яку журнал надрукував.
Після закінчення гімназії Г. Вороний вступив на математичне відділення Санкт-Петербурзького університету. Упродовж 1885 – 1889 рр. Георгій Вороний вів записи в щоденнику. Про навчання Г. Вороний писав: «… Прокидаюсь я о 5-ій ранку і відразу берусь за Математику… Що за чудова наука! Хоч і дуже багато формул, але всі вони настільки симетричні, що легко запам’ятовуються… Я багато, дуже багато працював і впевнився, що здатний працювати, а також, здається, встиг у цьому переконати інших. Я знаю, я твердо вірю, що на ґрунті вченої діяльності і тільки на ньому я знайду своє щастя… Я не поет, не знаю того натхнення, яке описують поети, але я знаю хвилини не самовдоволення, не гордості, – все це приходить потім, – а моменти, коли розум цілком охоплює ідею, яка раніше, наче м’ячик, вислизала. Тоді я забуваю, що я існую…»
Оскільки ні рекомендації В. Єрмакова з університету, ні лист Григорія Ґалаґана не сприяли отриманню стипендії, тому студентові довелося підпрацьовувати: він був позаштатним учителем у Петергофській прогімназії, бігав по хатках, даючи приватні уроки явно не найкращим учням. Стипендію він отримав тільки на четвертому курсі. «…Доти я тільки терпів. Терпів на уроці від учня, який вимучував мене своїми лінощами, а потім приходив додому, падав знеможений на ліжко і думав: коли ж кінець?!.. Сидів без копійки, не мав інших перспектив, крім осоружного уроку, жив у вологій холодній кімнаті, про яку згадую, як про кошмар…» Умови життя (холод, голод, недосипання) спричинили низку хвороб: нирки, шлунок…
У щоденнику розповіді про думки та почуття: про канікули у Журавці, поїздки до маєтку Ґалаґанів у с. Сокиринці неподалік від Журавки: до сусідів у село Богдани, де жила кохана Ольга Крицька. Так вже велося, що Вороні на чужих полях дітей не засівали, були однолюбами. От і наполягав татко не морочити Ольгу чеканням, одружуватися й купатися у почуттях. Та Георгій не бажав дівчині злиднів, тому записав у щоденнику: «… Ще раз роблю собі операцію – стискаю своє серце і їду до холодного й суворого Петербурга… До нової весни я загорнувся у свою броню і, наче уві сні, буде вважатися мені це літо, ті крихти щастя, що так часто змушували битися моє серце… Досвід минулого року зміцнив мої сили, і стримувана спочатку творчість так і рветься назовні, і я впевнений, що багато нового принесе мені Петербург».
1889-ий рік був багатим на події. Георгій Вороний блискуче склав випускні екзамени, захистив дипломну роботу про числа Бернуллі і залишився при університеті для підготовки магістерських екзаменів. Академік Д. О. Граве у своєму щоденнику писав: «Георгій Вороний — геніальний український математик. Він під час свого перебування в Петербурзькому університеті займався з гідним подиву успіхом кубічною областю і в цій області зробив геніальне відкриття. Він узагальнив на кубічну область алгоритм неперервних дробів, що дає алгебричні одиниці в квадратичній області. Це узагальнення марно шукали з часів Ейлера протягом ХІХ століття усі найвидатніші математики. Вийшов таким чином алгоритм Вороного».
Цього ж року він одружився зі своєю коханою Ольгою Крицькою, яка на все життя стала йому вірним другом і добрим помічником.
У 1894 р. захистив магістерську дисертацію на тему «Про цілі числа, залежні від кореня рівняння третього ступеня» і був обраний професором Варшавського університету, де вивчав ланцюгові дроби. У Варшаві у Вороного навчався Вацлав Серпінський. У 1897 р. захистив докторську дисертацію на тему «Про одне узагальнення алгоритму безперервних дробів», удостоєну премії імені Буняковського. З осені 1898 також обіймав посаду декана механічного факультету Варшавського політехнічного інституту. Але багатства це не принесло: пішли свої діти, його сестра Надія Єрмакова рано стала вдовою і Георгій взяв на матеріальне забезпечення її сім’ю з десяти дітей.
Уже тоді наукові праці Георгія Вороного сучасники визнали геніальними. А відомі «діаграми Вороного» сьогодні широко використовуються фахівцями багатьох галузей знань (в робототехніці, біоінженерії, кристалографії ) практично в усіх країнах Європи, у США, Канаді, Японії, Австралії, Гонконгу, Новій Зеландії тощо. В Англії вивчення діаграм Вороного передбачено шкільними навчальними програмами. У м. Сеулі (Південна Корея) діє дослідницький центр з діаграм Вороного.
У 1905—1907 рр. університет і Політехнічний інститут у Варшаві закрили. Професорів цих вишів (серед них — і Вороного) було направлено до Новочеркаська для створення там Донського політехнічного інституту, близько року він виконував там обов’язки декана механічного факультету. У 1907 році був обраний членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук. Восени 1908 року заняття у Варшавському університеті поновилися, Вороний повернувся у Польщу. Навантаження стало ще більшим, бо він залишився єдиним професором. Вороному довелося викладати новий курс математичного аналізу. З цього курсу він уклав підручник, який було надруковано у Варшавських університетських відомостях у 1909—1911 роках.
Г. Вороному сорок років, він успішний визнаний учений, має чудову дружину, п’ятеро дітей (шоста померла немовлям), але не має здоров’я – жорстокий біль уклав його в ліжко, але лікувати хворобу жовчного міхура за кордон не поїхав, на літо перебрався в Журавку. Навіть у ліжку працював. Архів Вороного, родичі вченого передали до Інституту рукописів Національної бібліотеки України імені В.Вернадського.
Георгій Вороний страждав від загострення хвороби, він помер 7 (20) листопада 1908 р. у Варшаві Згідно з останньою волею вченого поховали у Журавці; забальзамоване тіло зберігалося у спеціальному склепі.
Батько Г. Вороного не зміг пережити смерті сина; через рік біля склепу Георгія Феодосійовича виріс горбок могили Феодосія Вороного. За радянців склеп було знищено і тіло вченого односельці перепоховали в могилу його батька Феодосія Вороного.
Сини, які бачили муки батька, поклялися стати лікарями.

Кві 28, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Незабутня сотняМикола Івасюк
You Might Also Like
 
Павло та Анатолій Демидови
 
Іван Левинський
Comments: 0
Pingbacks: 1
  1. Цей день в історії | "РБЦ" РАДІО БЕЗ ЦЕНЗУРИ проект Олександра Івахнюка
    56 years ago
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image9 years ago Видатні люди3,303
Недавні записи
  • Іван та Андрій Дудровичі
  • Атей
  • В’ячеслав Хурсенко
  • Юзеф Ельснер
  • 1 червня 1475 р Кафа
Позначки
поетписьменникхудожникЗапоріжжякозацтвоживописецьчервоний терорперекладачдисиденткомпозиторграфікТарас ШевченкокозакиОУНгетьманісторикскульпторбієналепейзажистакторХарківБогдан ХмельницькийКапністлікарМосковіяжурналісткакороль ФранціїмитрополитІван АйвазовськийпедагогграфікапортретистбойчукістСергій КорольовкраєзнавецьпейзажілюстраторастрономакварелістконцтабіркирилицяпортретотаманПетлюраЧорноморський флот
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • binance referral bonus до І коли ж почалася Друга світова?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok