– От скажи мені: «Чому у козаків прізвища, як прізвища (Неїжборщ, Засядьвовк), а у Остапа – пташине – Гоголь?
– Бачиш важкими були часи козачини, не у всіх новонароджених були тата живими. Якщо народжувався син у козацької вдови, отримував прізвище від імені матері: Катеринич, Одарич. І не було на нашій землі ні інтернатів, ні сиротинців. Помирали батьки – дитину брали до себе хрещені. А якщо якась мати-зозулька своє нагуляне дитятко підкидала до козацького монастиря, то «зозулинич» потрапляв на Січ. Старі запорожці виховували джур найвідданішими своєму Кошеві, давали сиротам пташині прізвища, наприклад, Гоголь
Ім’я качка отримала за свої звукові сигнали: «го-го» – гоголь. Подібним чином утворилися назви в чеській мові: Hohol, у польськ. gogoł «Clangula glaucion», від давн.-польськ. gogolica «fuligula», у голл. gagelen «гоготати». Поетичну назву птахові дали ісландці: gagl «сніжний гусак».
У козацькі часи вишуканий чорно-білий одяг самця, його хода породили вираз «ходити гоголем». Певно, за особливості одягу чи ходи отримав козак прізвисько «Гоголь». А, може, навіть за дзьоб, тобто ніс, що на двох ріс, а одному дістався, бо упродовж віків ніс Гоголів зазирав у рота.
– Так от чому Гоголь!
– Так, імовірно так. А от друг Миколи Гоголя, про якого Микола Васильович писав: «дуже-дуже близький земляк, а по серцю ближчий, ніж по землі» – поет Богдан Залеський написав поему «Зозулич» про свого прадіда – запорозького козака.
– І Микола Гоголь, і Богдан Залеський – українці, оспівували в своїх творах українців, але повторили долю бездержавних народів. Якось у листі до матері Гоголь признався: «Я буду пісать на іностранном язике» – і став російським письменником, а Богдан Залеський – польським.
– От яким боком нам виходить «какаяразніца»: геніальний Микола Гоголь – яскравий представник “української школи” в московській літературі; Богдан Залеський – фундатор “української школи” в польській літературі! Гірка доля зозулиничів бездержавної України
