9 листопада 1958 року у Києві в родині відомих українських художників Георгія Якутовича та Олександри Павловської народився художник Дмитро Якутович. Хлопчик вражав неординарними математичними здібностями, всебічною обдарованістю: малював, захоплювався поезією, гідрометеорологією, сучасною та класичною музикою (отримав спеціальну музичну освіту).
Так склалося, що в результаті аварії 12-річний Дмитро втратив слух, отримав інвалідність. Тому й довелося батькам давати синові художню освіту вдома: вчили Дмитра самі та у приватних студіях видатних митців – графіка Григорія Гавриленка; живописців Анатолія Лимаріва, Михайла Вайнштейна; скульптора Миколи Рапая.
Зрештою у родині графіків з’явився перший живописець, який із 12 років працює в жанрі натюрморту «Радісний натюрморт» (1978 р.), «Урочистий натюрморт» (1992);
пейзажу («Карпатський полудень» (1979), «Травневий вечір у Седневі» (1986), «Останні промені сонця», «Літо минає» (2000); портрету «Автопортрет у майстерні» (1978 р.).
Його картини придбали Міністерство культури та мистецтв України, Художній фонд, Музей українського образотворчого мистецтва, Чернігівський художній музей, Миколаївський художній музей, Ізмаїльська художня галерея.
Дмитро Георгійович Якутович – член Національної спілки художників України та член Київської спілки нечуючих художників.
У червні 2001 р. відбулась його перша персональна виставка.
У 2004 р. став лауреатом міжнародної премії «Філантроп» у галузі художньої творчості інвалідів.
