Нащадок Кирила Розумовського, брат художника Л. М. Жемчужникова та поета В. М. Жемчужникова, старший із трьох братів Жемчужникових – Олексій Михайлович, один із «батьків» Козьма Пруткова народився 22 лютого 1821 р. у с. Почеп Чернігівської губернії.
Його батько – сенатор, цивільний губернатор С.-Петербурга, дозволяв собі мати власну думку і висловлювати її самому Аракчеєву. Мати – Ольга Олексіївна Перовська з роду Розумовських-Перовських; померла, коли синові було 12.
Зросійщений українець учився у Санкт-Петербурзі в гімназії та в училищі правознавства. Його кар’єра розвивалася успішно: Жемчужников служив у сенаті, пізніше був помічником статс-секретаря Державної ради, але роль гвинтика в бюрократичній машині його не влаштовувала. Поет не терпів брехні «професійних патріотів» і виступив:
Вы все, в ком так любовь к отечеству сильна,
Любовь, которая всё лучшее в нём губит –
И хочется сказать, что в наши времена,
Тот честный человек, кто родину не любит.
У 1858 р., у віці 37 років, Олексій Михайлович звільнився.
Наступного року Олексій Жемчужников уклав щасливий шлюб із молодшою на 12 років Лізаветою Дьяковою, родичкою Лева Толстого. Її батько – полковник Олексій Дьяков, мати – баронеса Марія Д`Альгейм. У молодих знайшлося троє дочок і син Володимир. Та чорна смуга не оминула Жемчужникових: важко захворів і помер маленький син. Коли занедужала дружина, Жемчужникови майже на 20 років виїхали за кордон, жили у Німеччині, Швейцарії, Італії, Франції.
У 50 років поет овдовів. Якось він блукав берегом Рейну і благав небо втамувати біль душі, а піднебесся озвалося тужливим «кру», і у Олексія вирвалося:
Так, 28 жовтня 1871-го року правнук гетьмана Кирила Розумовського Олексій Жемчужников у німецькому Югенгеймі написав свою найсильнішу поезію «Осінні журавлі» – гімн усіх емігрантів ХІХ і ХХ ст.
О, как больно душе, как мне хочется плакать!
Перестаньте рыдать надо мной, журавли!..
Сквозь вечерний туман мне под небом стемневшим
Слышен крик журавлей всё ясней и ясней…
Сердце к ним понеслось, издалёка летевшим,
Из холодной страны, с обнаженных степей.
Вот уж близко летят, и все громче рыдая,
Словно скорбную весть мне они принесли…
Из какого же вы неприветного края
Прилетели сюда на ночлег, журавли?..
Я ту знаю страну, где уж солнце без силы,
Где уж савана ждет, холодея, земля
И где в голых лесах воет ветер унылый,-
То родимый мой край, то отчизна моя.
Сумрак, бедность, тоска, непогода и слякоть,
Вид угрюмый людей, вид печальный земли…
О, как больно душе, как мне хочется плакать!
Перестаньте рыдать надо мной, журавли!..
7 квітня 1908 р. у Тамбові помер від інсульту 89-річний поет Жемчужников Олексій Михайлович.
