“Держава і нація, — підкреслював Степан Сірополко, — без високого рівня освіти — суспільство без майбутнього”.
У своїй монографії “Народня освіта на Совєтській Україні” (1934) вчений доводив, що рідна мова об’єднує людей як спільноту, є імунною системою нації. Наслідок: монографія заборонена в УРСР, а наприкінці 1939 р. частина накладу публічно спалена у Львові.
У 1937 р. Сірополко видав монографію “Історія освіти на Україні”, де подав єдину цілісну концепцію історії української освіти від дохристиянських часів до 20-х років XX ст. Розвідка стала першою узагальнюючою працею з цієї проблеми. Після встановлення у 1939 р. радянської влади на західних українських землях майже весь наклад цієї праці було знищено.
