22 квітня 1867 р. у селі Мануйлівці Новомосковського повіту, Катеринославської губернії побачив світ Василь Онисимович Корнієнко, живописець і поет; перший ілюстратор «Енеїди».
Про що свідчить запис у метриці: “по метрическим книгам Свято-Духовской церкви города Екатеринослава за 1867 год под № 27 записан акт следующего содержания: Тысяча восемьсот шестьдесят седьмого года рожден десятого, а крещен двенадцатого числа апреля Василий, родители его: временнообязанный крестьянин Онисим Колеников сын Корниенко и законная жена его Параскева Космина дочь”.
Його батьки – безземельні селяни (батько був чоботарем, мама вирощувала квіти на продаж). У родині було шестеро малят, Василько – п’ятий, але вони дали змогу синові опанувати науки у сільській школі. Оскільки Василько малював із пуп’янка, тато відвіз його до Катеринослава, віддав художнику в науку. 15-річний Василь вступив до Першого Катеринославського реального училища, де його вчителем був Окулов Петро Тимофійович.
У 1885 р. в училищі відбулася перша виставка малюнків 18-річного Василя Корнієнка. Молодим художником зацікавився катеринославський віце-губернатор барон Рокосовський.
Влітку 1887 р. В. Корнієнко одержав виклик до приватної малярської школи Макухіної у Севастополі. На дорогу, на проживання губернатор видав Василеві 100 карбованців — прибуток від виставки; навчання у школі малювання власним коштом оплатив барон Рокосовський. Після року навчання губерніальне земство виділило В. Корнієнкові стипендію на навчання в С.-Петербурзькій Академії мистецтв. У 1888 р. він вступив до Академії мистецтв у майстерню киянина Володимира Орловського «вільним слухачем», а закінчив 1896 р. «некласним художником». Тільки б жити й творити, але у Петербурзі художника мучив кісткоїд (туберкульоз) великої гомілки.
Повернувся Василь Онисимович до рідного села, переповнений бажанням творити, написав кілька картин «Портрет Т. Шевченка», 
«Характерник» (1890-ті рр.), «Біля корчми» (1902), «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ» (1904).
17 лютого записав митець казку «Запорізький клад». На запрошення Дмитра Яворницького Василь брав участь в оформленні Катеринославського історичного музею ім Поля. Наступного року у Катеринославі відбулася виставка творів Василя Корнієнка. Прийшла слава, але розминулася з долею: художника з’їдали сухоти, недокрів’я, безгрошів’я та безробіття.
Пошуки роботи привели Василя до Одеси, Ялти. Там він писав портрети на замовлення, займався оформленням вітрин. У 1903 р. одеська українська громада, знаючи бідування талановитого художника, замовила йому 20 графічних ілюстрацій до «Енеїди» І. Котляревського (по 10 рублів за кожну; опубліковані київським видавництвом «Вік»), мали замовити ілюстрації до «Кобзаря». На жаль, не довелося горопасі довести до кінця виконання замовлення. Встиг він зробити тільки 10 малюнків до «Енеїди». 
Писав поезії, як ми сьогодні, був у відчаї від непробудного сну українців:
Візьми посох, прочанине,
І пройдись понад Дніпром,
Там спить всюду Україна
Непробудним тяжким сном…
Помер Василь Корнієнко 11 грудня 1904 р. в Одесі у віці 34 років від саркоми після двох складних операцій. Коли батьки приїхали за сином, знайшли альбом його поезій, великий портрет Тараса Шевченка, картину «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ». Поховали Василя Корнієнка в рідній Мануйлівці на березі Дніпра, могила не зберіглася.
Окремі роботи зберігаються у Дніпрі (історичний і художній музеї),
Полтавському літературно-меморіальному музеї І. Котляревського.
Залишити відповідь