Набурмосилася моя Хомівна – мовчать і тільки згодом вибухають:
– Це що ж виходить? УНР використали як буферну країну, а нашу армію як донора? Нашими руками Польща отримала державність? Ми що найдурніші?!
– Сонечко, ти як мала дитина, шукаєш дурнішого. Це політика шукати, створювати буферні зони.
– Щось я такого не чула! Ти хочеш сказати, що до УНР існувала якась інша буферна держава?
– Так, існувала Литбіл – (LitBela чи LBPSR).
– Литбіл? Знаю: літбел – літературна белетристика. Що за Литбіл?
– Давай трохи згадаємо історію, долю наших історичних побратимів!
– Литвинів і литовців? Велике Князівство Литовське?
– Так, сонечко! 16 лютого 1918 року Литовська Таріба (Lietuvos Taryba, згодом — Державна Рада Литви) — прийняла Акт про незалежність, зі столицею в місті Вільнюс. Усі 20 делегатів Ради підписали документ. 25 березня 1918 року Рада Білоруської Народної Республіки оголосила незалежність БНР. Звісно, агресивні сусіди не могли з цим змиритися.
– Московія та Польща?
– Твоя правда, ясочко. Не змирилися та використали на свою користь. А головним принципом було гасло імперії: «розділяй і володарюй!», для цього використали п’яту колону, національний гонор, мову та популізм. Як завжди більшовики очолили п’яту колону: в Москві було сформовано революційний уряд Литви. 16 грудня 1918 року в Двінську заколотники проголосили створення Литовської Радянської Республіки зі столицею в Двінську (нині Даугавпілс). На противагу литовській Тарібі, яка визнавала єдину державну мову – литовську, більшовицький маніфест був опублікований чотирма мовами: російською, литовською, польською та ідіш.
– Інтернаціоналісти хренові!
– Новий 1919 рік більшовики відзначили завоюванням Риги та Вільна. Вільнюс став столицею радянської Литви. На Новий рік, 1 січня 1919-го було проголошено маніфест про створення радянської Білорусі. Рада Народних комісарів визнала відокремлення Білорусі від Росії. 2-3 лютого 1919 р. Перший з’їзд Рад Білорусії у Мінську, 18—20 лютого Перший з’їзд Рад Литви у Вільно ухвалили Декларації про об’єднання республік. 27 лютого 1919 р. у Вільно було оголошено про Утворення Литовсько-Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки (Литбіл) із столицею у Вільно. Новостворену країну двох народів ніхто крім РФ не визнав.
– Більшовики призначили «слабкою ланкою» білорусів, тому у назву «гібридної країни» заклали шпичака: такі утворення у своїх назвах використовують алфавітний порядок.
– Ага, ясно: це як «Беня, люкс!», тьфу: Бенелюкс. Тобто, мало бути: Біллит.
– Саме так, позагравали з Німеччиною, яка опікувалася Литвою. Крім того, в уряді Литбілу не було жодного білоруса.
– Ну, а питання мови?
– Бачиш, офіційними мовами Литбілу були: білоруська, ідіш, литовська, польська та російська; а робочими – польська, російська та литовська. На практиці білоруси нічого не отримали: ні білоруської літератури, преси, ні місць у керівних органах; все білоруське почали вважати контрреволюційним.
– Дуже скоро відбулося неймовірне: литовська Таріба домовилася з Юзефом Пілсудським. Їх об’єднав спільний ворог і католицька віра.
– Почалася радянсько-польська війна. Польські війська вправно наступали: армія Литбіла здала Новогрудок, Барановичі, Вільно. Столиця держави опинилася в Мінську.
– І більшовики, і поляки вправно використовували популізм. Так, керівник відродженої Речі Постолитої Юзеф Пілсудський у квітні 1919 р. видав «Звернення до мешканців колишнього Великого Князівства Литовського», де пообіцяв не втручатися у внутрішні національні та релігійні справи білорусів і литовців, дати їм право самим вирішувати свою долю. Пілсудський не раз зустрічався з білоруськими діячами, щедро сипав обіцянки (навіть погодився на створення білорусько-польської федерації). Він виступав у Мінську білоруською, бо за походженням був литвином.
– Надзвичайний уповноважений ради оборони Йосип Сталін приїздив у Мінськ 19 липня 1919 р., щоб зупинити поляків, пробув там 5 днів у спецвагоні біля Олександрівського вокзалу, кілька разів виїздив на фронт. Дав телеграму Леніну: «Констатую повну непотрібність уряду та мінської ради оборони, необхідність їхнього саморозпущення та входження їх членів до органів фронту»
– У липні 1919-го Раднарком Литовсько-Білоруської республіки ухвалив рішення про самоліквідацію. Незалежна Литва встояла. Стрімкий наступ поляків так злякав Леніна, що вічно живий запропонував Польщі всю територію Литбілу в обмін на мир. Пілсудський промовчав, але не підтримав наступ Денікіна на Москву. Він врятував більшовиків, а потім поділив із ними білоруські та українські землі.
– Та ба, сотня літ спливла, а нічого не змінилося: гасло імперії «розділяй і володарюй!» діє, п’яту колону маємо, національний гонор, мову та популізм використовують. Але ж я нове слово узнала: Литбіл!
