12 жовтня 1957 р. в Мюнхені на сходинках під’їзду на Карлплатц, 8 агент КГБ Богдан Сташинський за допомогою хімічної зброї вбив 45-річного Лева Ребета — першого Голову ОУН (з), адвоката, публіциста. Лікарська експертиза, що відбулася о 10:50, причиною смерті назвала серцеву недостатність.
Лев Ребет з 15-ти років член таємної УВО (Української Військової Організації); після заснування Організації українських націоналістів (ОУН) у 1929 р. вступив до її лав.
В’язень польських тюрем за приналежність до ОУН. З квітня 1941 р. — член ОУН(р). Закінчив юридичний факультет Львівського університету.
5 липня 1941-го Лев Ребет призначається заступником Голови Українського державного правління (себто Західноукраїнського уряду), яке очолював Ярослав Стецько
12 липня нацисти перевезли Лева Ребета до Берліна, де впродовж двох місяців вимагали відкликати Акт відновлення Української держави. Гестапівці заарештували Ребета у вересні 1941року і допровадили до Краківської тюрми, а згодом і до концтабору Аушвіц, де він був ув’язнений до грудня 1944.
У 1949 р.— захистив докторську дисертацію на тему «Держава і нація». З 1952 р. — доцент, а з 1954 р. — професор державного права Українського вільного університету.
У 1948 році Лев Ребет, інші лідери виступили проти авторитарних ідей, Бандери та Стецька. Почався розкол ОУН (р). З грудня 1956 р. Ребет перестав бути членом бандерівської ОУНР. Разом із Зеновієм Матлою створили нові керівні органи Закордонних частин ОУН. Оскільки ОУН (з) мала двох провідників, їх назвали «двійкарями».
Дружина Дарія Цісик-Ребет – єдина жінка, член Проводу ОУН; діти: Андрій, Оксана
