Пам’ятаєте у «Вершниках» Ю. Яновського: «Рід загибає, а клас стоїть!»? Саме родова пам’ять – ментальна ознака українців. Отже, руйнація родової пам’яті робить людину беззахисною і самотньою, людина починає боятися смерті, задумується над беззмістовністю свого існування – це знищення нації на ментальному рівні. А тепер погляньте з цієї позиції на дві події:
8 червня 1934 р. у СРСР прийнятий закон «про зраду батьківщині», що передбачав колективну відповідальність членів родини. Запроваджено кримінальну відповідальність родичів підсудних за «недонесення» про здійснений чи планований «державний злочин».
9 червня 1935 — в СРСР ухвалений закон про смертну кару за втечу за кордон, за законом родичі перебіжчиків оголошувалися злочинцями.
Скільки тоді з’явилося заяв, у яких діти відмовлялися від батьків, дружини від чоловіків? Чому нас виховували на прикладі руйнівника-вбивці власної родини Павлика Морозова?
Рашизм – це продумана, страшна машина знелюднення, знищення всього людського в людині.
