UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Володимир Жемчужников

Володимир Жемчужников

Правнуки гетьмана Кирила Розумовського, онуки графа Олексія Перовського – четверо братів Жемчужникових:
Олексій, Олександр та Володимир Жемчужникови – російські поети;
Лев Жемчужников (найменший) – український художник.
Усі вони – сини княгині Ольги Олексіївни Перовської (онука Кирила Розумовського) та її чоловіка – сенатора, цивільного губернатора Санкт-Петербурга Михайла Михайловича Жемчужникова; небожі відомого письменника Антона Погорельського (О. О. Перовського), двоюрідні брати Олексія Толстого.
Сьогодні день пам’яті Володимира Жемчужникова. Він народився 23 квітня 1830 р. у с. Павлівка Єлецького повіту. З п’ятирічного віку виховувався у кадетському корпусі в Петербурзі, канікули разом із братами проводив у рідному селі. Пізніше Володимир Жемчужников здобував освіту в Петербурзькому університеті (1846-52), спочатку на юридичному, а потім на історико-філологічному факультетах, але курс не закінчив. Уже тоді Володимир став відомим своїм даром імітації, умінням пародіювати манеру будь-якого поета, наприклад, Фета (Ібн-Фета):
ОСЕНЬ
Осень. Скучно. Ветер воет.
Мелкий дождь по окнам льёт.
Ум тоскует; сердце ноет;
И душа чего-то ждёт.

И в бездейственном покое
Нечем скуку мне отвесть…
Я не знаю: что такое?
Хоть бы книжку мне прочесть!
опубл. 1860
Всі разом брати створили Козьму Пруткова. Адже Козьма́ Петро́вич Прутко́в — колективний псевдонім, під яким писали афоризми Олексій Толстой і його двоюрідні брати Олексій, Олександр і Володимир Жемчужникови наприкінці правління російського царя Миколи I.
jem_kopr-2 Вигаданий «портрет» Пруткова, створений Львом Михайловичем Жемчужниковим, Олександром Єгоровичем Бейдеманом і вірним другом Лева Жемчужникова – Левом Феліксович Лагоріо.
Саме Володимир Жемчужников (тоді молоденький студент) запропонував писати разом під вигаданим іменем, він вигадав і написав біографію псевдоніма, пізніше став автором майже половини творів К. Пруткова.
kozma-group-bm
Багатьом відомі його мотто: «Афоризм – це філософський трактат із двох-трьох слів», «Мить – це одиниця вимірювання щастя». У останній рік свого життя 54-річний правнук гетьмана видав том творів Козьми Пруткова (1884).
Під час Кримської війни В. Жемчужников вступив прапорщиком у Стрілецький полк, відправився в Крим. Під час стоянки в Одесі він захворів на тиф, ледве лишився живим. Вийшов у відставку поручиком.
В.М. Жемчужников був непідкупною, чесною і дуже принциповою людиною, тому довго на одному місці не затримувався: з 1854 р. – чиновник особливих доручень при тобольському губернаторі, служив у міністерствах: морському, фінансовому, внутрішніх справ (1864-68). З 1868 р. – чиновник особливих доручень у Міністерстві шляхів сполучень, директор Департаменту загальних справ, із 1879 – директор канцелярії міністра. Дійсний статський радник (1877). У 1882 р. вийшов у відставку.
Його брат Лев Жемчужников 1849-го поступив до Петербурзької Академії Мистецтв, учився у Карла Брюллова. Від Брюллова Жемчужников узнав про трагічну долю Тараса Шевченка, який тоді відбував покарання у киргизьких степах, із забороною «писати та малювати». З цього часу Шевченко став справжнім кумиром для Льва Жемчужникова та його братів. Після повернення Тараса Григоровича брати морально й матеріально допомагали Шевченку. Так, 20 лютого 1861 р Володимир Жемчужников написав у Літературний фонд прохання допомогти Тарасові Шевченку з житлом, бо українець жив у сирому, холодному приміщенні майстерні; просив допомогти з лікуванням. Брати брали участь у похованні та перепохованні Т. Шевченка.
Після виходу у відставку В.М. Жемчужников часто був на лікуванні за кордоном.
Помер 6 листопада 1884, м.Ментона (Франція). Похований у Ніцці на цвинтарі Кокад.

Лис 6, 2016Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Джо ДассенВадим Пассек
You Might Also Like
 
Про слово анклав
 
Усьо пучком?

Залишити відповідь Скасувати відповідь

Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image6 years ago Видатні люди909
Недавні записи
  • Валентина Попелюх Стус
  • Дмитро Сигаревич
  • Самотня сосна
  • Фронтовий алфавіт
  • Многогрішний чи Ігнатович?
Позначки
поетписьменникЗапоріжжякозацтвочервоний терорхудожникживописецьХарківБогдан ХмельницькийгетьманТарас ШевченкоперекладачакторскульпторСергій КорольовІван АйвазовськийКапністІван ФранкоголодоморВійсько ЗапорозькеВовкОлексій ПеровськийЛенінКирил РозумовськийОлександр РубецьІван ШишкінІван КотляревськийкомпозиторПавло ПолуботокІван БогунАполлон СкальковськийОлег ОльжичАрсен ТарковськийВолодимир КороленкоЯків ШахЄвген КравченкоПетро Конашевич-СагайдачнийконструкторАнатолій БазилевичІгор СікорськийВіра СвадковськатерапевтлікарМикола СтражескоЕнеїда
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ярослав до Козацький гетьман Павло Бут (Павлюк). Кумейки
  • Євгеній до Форточка чи кватирка?
  • Serhii до Лелеки своїх гнізд не забувають
  • Олександр до Наш геніальний нахаба
  • Олена Яворовська до І знову про котиків

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.