17 (05) грудня 1866 р. у м. Одеса в родині дворян побачив світ український живописець Євген Буковецький.
Батько, Йосип Буковецький, займався бізнесом: у власному будинку на вул. Князівській, 31 тримав європейські мармурові лазні та «Слов’янський готель». Крім того, мав типографію та літографію.
Освіту хлопчик почав здобувати у розкішній бібліотеці батька. Коли Євгену було 9 років, батько помер і увесь бізнес дістався старшому брату Йосипу. Євген закінчив Одеське реальне училище Св. Петра і Павла, малювальну школу, де навчався у К.Костанді та Г.Ладиженського. Упродовж року відвідував заняття у Петербурзькій Академії мистецтв, але клімат російської столиці погіршив крихке здоров’я юнака. Буковецький страждав від сильної мігрені, лежав у темній кімнаті по кілька днів підряд, потім вирішив учитися у західних майстрів. Буковецький відвідав найкращі музеї Мюнхена, Парижа, учився в академії Р.Жюльєна в Парижі. У 1890-му повернувся брав участь у пересувних виставках у Москві та Петербурзі, був одним із організаторів Товариства південноросійських художників в Одесі (1890).
Але жити без Одеси не зміг. Євген Буковецький почав викладати у малювальній школі. У 1893 р. його прийняли до лав членів Товариства художників в Одесі й він брав участь у всіх виставках цього об’єднання.
Євген Буковецький – дивак із великим смаком; говорив рідко, але влучав у яблучко. Він поселився у розкішній садибі на Князівській, 27, жив за суворим режимом дня. Маючи достаток, Євген Йосипович міг дозволити собі життя без особливих турбот: писав полотна, вечорами грав на фортепіано. Згодом художник одружився з В. Прокудіною, виховував дочку Ірину.
У їхньому будинку завжди було людно та гамірно: у четвер та неділю влаштовував обіди для чоловіків. Приятель Євгена Йосиповича, письменник Федоров взяв його прототипом головного героя у романі «Природа» і наврочив розлучення. Коли дружина все різко змінила: розлучилася з Буковецьким і вийшла заміж за його рідного небожа, художник не зміг простити письменнику. Він навіть викликав Федорова на дуель. З цього часу Євген Буковецький ще більше заповажав чоловіче товариство.
У садибі постійно жив і працював близький ніжний друг Євгена Йосиповича художник Петро Нілус. Ви пам’ятаєте, що Іван Бунін описував Нілуса, як «другого Мопассана у справах кохання». Про свої відносини з Нілусом Буковецький говорив: «Ми пов’язані дуже довгим ланцюгом і можемо часом далеко віддалятися один від одного, але його ніколи не розірвемо. Так треба і в сімейному житті – не заважати один одному, а, набігавшись, повертатися додому». Петро Нілус вів усі справи Євгена.
Тут жив перед еміграцією Іван Бунін, про що він згадував: «Переселилися в місто, де нам здав дві дуже гарні кімнати в своєму чудовому маєтку Євген Йосипович Буковецький, художник. Прожили ми там рік і майже чотири місяці.»
Гостинну оселю відвідували М. Волошин, К. Костанді, М. Кузнєцов, О. Купрін, О. Толстой, авіатор С. Уточкін, академік В. Філатов, К. Чуковський. Художник охоче усіх малював, увічнював їхні образи, а письменники увічнили образ Буковецького. Євген Йосипович був прообразом головних героїв і пари оповідань Івана Буніна та Олександра Купріна. У свою чергу сюжет відомої «Олесі» Купріну підказав Буковецький.
Кожного четверга чоловіки-художники збиратися у Буковецького, одеських жінок хазяїн ігнорував. «Четвергом називали щотижневу нараду південноросійських художників, письменників, артистів… взагалі людей, які люблять мистецтво, веселе проведення часу, товариські гулянки. Після обіду художники виймали свої альбоми, письменники, поети читали свої твори, співаки співали, хто вмів, грав на роялі», — писала В. Н. Муромцева-Буніна.
У 1917 р. перша дружина Євгена Буковецького з дочкою емігрувала до Франції. Художник не думав про розлуку з батьківщиною. Працював у галузі побутового жанру, портрета, малював видатних людей, своїх близьких, родичів і себе коханого. Інколи його називали головним портретистом Одеси. Дуже любив Буковецький виїздити за місто писати пейзажі.
У 1919 р. в своєму будинку відкрив власну художню студію. Активний учасник виставок передвижників став одним із ініціаторів створення Товариства художників імені К. К. Костанді в Одесі (1922–1929).
Довгий час Євген Йосипович отримував наснагу від своєї музи, портрети молодої красуні писав часто, в різній манері. У 57 років Буковецький нарешті одружився з Олександрою Митрофанівною Алексєєвою. 
Помер Євген Буковецький на 81 році 27 липня 1948 р., в Одесі. Після смерті чоловіка Олександра Митрофанівна жила в садибі на Княжій, 27, зберігала багату спадщину та архів свого чоловіка до своєї смерті в 1956 р.
Залишити відповідь