UAHistory

  • Мовні забавки
  • Історичні події
  • Сучасність
  • Видатні люди
Головна » Регістрація » Видатні люди » Пармен Забіла

Пармен Забіла

Забіло (Забіла, Забелло) Пармен Петрович народився 9 серпня 1830 р. у м. Монастирище Ніжинського повіту Чернігівської губернії. Син нащадка полковницького роду Петра Івановича Забіли та Варвари Федорівни Ракович, брат Івана Петровича, Анни Петрівни Ґе-Забелло, племінник поета Віктора Забіли, дядя Надії Іванівни Забели-Врубель.
Освіту здобував у 1-й Київській гімназії разом із Миколою Ґе й у Німецькому училищі Святого Петра («Петрішуле»). У цей час його прізвище зазнало змін: Забіла став Забела, пізніше, в Італії його записали Забелло.
Сестра Ганна повірила в талант Пармена і, не зважаючи на скромні кошти родини, підтримала бажання вчиться живопису і відмовилася від віна, щоб відправити брата здобувати освіту у Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. Туди він «мало не пішки добрався».
Цілком випадково у Петербурзі відбулася зустріч Пармена Забіли з Миколою Ґе, що перевернуло життя Миколи. Він залишив університет, вступив до Академії мистецтв і оселився на одній квартирі з другом. Якось Пармен показав Миколі листи своєї сестри Ганни. З того часу Ґе почав писати в Монастирище. Микола закохався в дівчину через листування, навіть не бачив її, і в листі попросив стати його дружиною. Вона відповіла згодою. Коли закохані зустрілися, то юнак зрозумів, що дівчина відповідає його уявленням про жіночий ідеал. По дорозі в Петербург він заїхав у Монастирище, там Микола й Ганна сказали одне одному головні слова. В одному з листів до нареченої він написав: «Дякую Богові, що я художник». У жовтні 1856 р. М. Ґе і А. Забіла повінчалися. Навесні 1857 р. молоді вирушили за кордон. Дорогою до Італії подружжя відвідало Саксонську Швейцарію, Мюнхен, Париж.
На початку серпня вони вже були в Італії. Там давно жив і учився Пармен Забіла (він раніше за Миколу Ґе закінчив академію зі срібною медаллю за скульптуру і за власний кошт поїхав до Італії. В Італії українець зустрів своє кохання французьку бельгійку Жозефіну Бове. У Римі вони вінчалися, у цій країні народили трьох синів. Недалеко одна від одної оселилися дві родини спочатку у Римі, а згодом – у Флоренції. В Італії у родини Ґе народилися сини Микола та Петро.
Син Володимира Даля, який застав сімейство Ґе у Флоренції, писав, що Микола Миколайович мало займався живописом. У них щовечора збирався гурт українців, які багато співали, згадували рідний край. Хазяїн любив дискутувати, не помічаючи, що часто суперечить сам собі. Молодий Даль не втримався від лукавства: «Дружина його славна пані, і я впевнений, що вона часто ставить його нещасну голову на місце».
У 1869 р. Академія надала Парменові Забелло (так він почав писатися на італійський лад) звання академіка Імператорської академії мистецтв.
Після повернення до Російської імперії в 1872 р. скульптор жив і працював у Санкт-Петербурзі. Парменові Забілі належать найперші зображення Тараса Шевченка: мармуровий бюст (1869) і бронзовий (1872) для Чернігівського музею; перший у світі пам’ятник письменнику-українцю Миколі Гоголю в Ніжині (1881 р.). П. Забіла в усмішці Гоголя виразив творче кредо письменника: “Определено мне чудной властью… озирать жизнь сквозь видный миру смех и незримые неведомые ему слезы”.
Пармен Забіла, наслідуючи давні традиції іконописців, мав особливість там, де художники ставлять свій підпис, праворуч знизу, ховати автопортрет. І у сонячний день у певній точці огляду відкриває лик п’ятдесятирічного Пармена Забіли. Краї складок вимальовують горбоносий профіль: чоло, губи, борідку. Обриси грані окреслюють масивну, гордовито посаджену голову з непокірним волоссям. М’які тіні модулюють опукле чоло, зачіску, широкі вилиці, глибоко посаджене око. Праворуч вгорі — автограф: «П.Забелло», нижче — дата: 1881г. Цікаво, що тогочасна фотографія портрета Забіли збігається в профіль з тим, який можна побачити, вдивляючись у пам’ятник Миколі Гоголю.
nizin Gofol
Після важкого захворювання Пармен Забіла перебрався за кордон, до самої смерті він мешкав у Лозанні.
25 лютого 1917 року в Швейцарії скульптор упокоївся.
Старший син Пармена Забелло Георгій Забелло (1862 р. н.) був останнім російським консулом в Італії.
sin Parmena
Середній син Пармена Забелло – Левко Забіла (1864 р. н.) був віце-директором департаменту державного земельного майна, батько Наталі Забіли. Онука Пармена Забіли Наталя стала відомою дитячою письменницею, подругою Володимира Сосюри (її він згадував у «Третій роті»); про стосунки Забіли-Сосюри, ляпас, яким вона нагородила поета, Ви знаєте з кінофільму «Сільська вчителька».
Молодший син Євген Забіла (Zabello), 1876 р. н., офіцер, підводник, учасник Першої світової війни, загинув 1918 р. у Петербурзі.
Далі буде…

Вер 24, 2015Ганна Черкаська
FacebookTwitter
Первоцвіт української поезіїНаталя Забіла
You Might Also Like
 
Олександр Іпсиланті
 
Атентат Миколи Лемика
Ганна Черкаська

Краєзнавець, вчитель, журналіст.

Image9 years ago Видатні люди1,818
Недавні записи
  • Марія де Тессейр-Донець
  • Звільнення полонених
  • Василь Чаговець
  • Георгій Челпанов
  • Чому Ленін?
Позначки
поетписьменникЗапоріжжяхудожниккозацтвоживописецьчервоний терорперекладачТарас ШевченкокозакидисидентгетьманкомпозиторграфікісторикОУНпейзажистбієналеХарківакторБогдан Хмельницькийскульпторкороль ФранціїжурналісткамитрополитМосковіяКапністкраєзнавецьІван АйвазовськийілюстраторлікарграфікабойчукістпортретистСергій КорольовОлексій ПеровськийконцтабірІван СошенкоІван ФранкохудожницяШевченкокінорежисерОсип КуриласЯрослав Мудрийбойчукісти
Архіви

Отримувати останні записи поштою

Мета
  • Увійти
  • Стрічка записів
  • Стрічка коментарів
  • WordPress.org
Останні коментарі
  • Ганна Черкаська до Хто ж той сокіл?
  • Alexander Apalkow до Хто ж той сокіл?
  • Ганна Черкаська до Видатний український бджоляр
  • Ганна Черкаська до Петро Франко
  • Ганна Черкаська до Фатальна Марія

2015-2023 © UAHistory Всі права застережено. При використанні матеріалів сайта обов'язкове зворотнє посилання.
Ми використовуємо cookies для зручної роботи з нашим сайтом. Продовжуючи переглядати наш сайт ви погоджуєтесь із цим.Ok