27 червня (9 липня) 1860 року в Києві народився Галімський Владислав Михайлович. Поляк, католик, шляхтич, син колезького секретаря Михайла Галімського. Домашнє виховання, потім здобував освіту в Київській гімназії та Київському реальному училищі. Одночасно хлопчик вивчав живопис у художній школі Миколи Мурашка, де знайшов собі друга на все життя – Євгена Вжеща. У 1878—1888 рр. навчався в Петербурзькій академії мистецтв у класі викладачів П.Чистякова, М.Клодта, В.Верещагіна. Талановитий студент відзначався нагородами: отримав три малі та дві великі срібні медалі за виконані пейзажі – 1882 р. — другу срібну медаль, 1884 р. — дві других срібних медалі, 1885 р. — першу срібну медаль, а у 1886 р. — першу і другу срібні медалі, у 1887 році – малу золоту медаль за роботу «Старий млин» («Вид водяного млина»). У 1888 році Владислав Михайлович удостоївся малої золотої медалі та звання класного художника пейзажного живопису першого ступеня (за роботу «Ліс»), у 1893 р. Галімський удостоєний звання академіка за пейзаж «У сосновому лісі». Того ж року академік В. Галімський повернувся до Києва. 
Він заснував на вул. Львівській, № 14 приватну школу живопису та скульптури, котра мала на меті готувати вступників до Петербурзької академії; яку утримував власним коштом, у ній працював до 1921 року. Правда, у 1917 році школу перейменували на Польську школу вишуканих мистецтв. Не викладанням єдиним жив художник. Галімський увійшов до складу членів-засновників Київського товариства підтримки художеств; членом художнього об`єднання південно-руських художників, започатковане В.Васнєцовим. Членом товариства був Вільгельм Котарбінський, близький друг Галімського. Брав участь Галімський в академічних виставках у 1887, 1889, 1891 рр. Владислав Галимський одним із перших почав влаштовувати у Києві демонстрації «оптичних рухливих картин». Перший показ яких відбувся 4 березня 1896 р. Театр Бергоньє. У грудні 1908 року був членом журі ІІ Міжнародної фотовиставки у Києві, яку організувало Київське товариство фотографів-аматорів «Дагер».
Художник постійно шукав творчої наснаги, тому багато мандрував: побував у Африці, на Близькому Сході, об`їздив Росію (Кавказ, Сибір, Крим), Західну Європу, побував у Сполучених Штатах, де брав участь у художній виставці в Чикаго у 1893 році. Владислав Михайлович міг собі дозволити отримувати задоволення від творчості. В основному це були пейзажі півдня України «Полудень в Малоросії» 1886 р., «Вид з околиць Києва» 1887 р., «Бабине літо» 1898 році. У 1913 р. Владислав Галімський створив акварель «Щекавицький цвинтар». 
Цвинтар, на якому ховали подільських мешканців, виник близько 1772 р. Тут поховано славетного українського композитора Артема Веделя, архітектора А. І. Меленського, історіографа і дослідника Києва В. С. Іконникова. Місцезнаходження оригіналу невідоме.
Після відновлення ІІ Речі Посполитої Галімський переїхав до Польщі (1921 р.). З 1924 року до 1932 року Владислав Михайлович працював у Кременецькому ліцеї. Художника полонила давня архітектура, пейзажі Тернопілля, малює і експонує свої роботи; на на виставці, організованій Товариством підтримки художників у Варшаві у 1925 та 1928 рр.
Наприкінці життя Владислав Михайлович Галімський переїхав у м. Бромберг (нині Бидгощ, Польща), що перебував у складі Західної Пруссії. Відомостей про цей період життя художника немає.
Твори художника представлені у колекціях таких закладів як
Музей українського образотворчого мистецтва у Києві,
Полтавському державному художньому музеї,
Кременецькому краєзнавчому музеї,
Державному російському музеї,
зібранні (колекції) образотворчого мистецтва Градобанку (Київ).
Залишити відповідь