Євген Вжещ

«Є. Вжещ передусім художник України. Знає її і любить,» – писав польський критик Генріх Пйонтковський.
А ми ж про художника майже нічого не знаємо, навіть дня та місця народження; портрета не маємо. Знаємо, що прийшов у світ Євген 1853 року на Київщині у родинному маєтку знаних шляхтичів Вжещів. Отримав напівукраїнське-напівпольське домашнє виховання, найсильнішими були враження про польське повстання 1863 р. Гарненький сонячний хлопчик мав слабке здоров’я, але міцний оптимізм; любив малювати красиві речі (річку, хатинки, квіти). Освіту Євген Вжещ здобував у житомирській гімназії, після чого переїхав до Києва, де працював бухгалтером у банку. З 23 років на дозвіллі Євген відвідував художню школу М. Мурашка (1876-1880). Цю школу утримував меценат, колекціонер Іван Терещенко, який цінував талант Євгена.
У 1883 р. Вжещ послав до варшавської «Захенти» пейзаж «Дніпро», де його прихильно відзначили, після чого почав експонуватися на київських виставках. У 1885—1888 рр. брав участь у виставках передвижників і Товариства південноросійських художників.
За допомогою Терещенка (той писав про Євгена Івану Шишкіну) Вжещ із картиною «Осінь» брав участь у XIII пересувній виставці. Полотно «Осінь» (1886) придбав Павло Третьяков.
У 1884 р. Вжещ поступив до Петербурзької Імператорської академії мистецтв. Хворобливий від природи, він через рік перервав навчання. Рік студіював у Парижі. Після цього Євген Вжещ був слухачем Мюнхенської королівської академії мистецтв, але дипломованим художником не став. Сам художник писав: «…я не вчився ніколи малярства! Не закінчив жодної школи, жодної академії. Моя школа і моя академія — це натура, ця наша широка, буйна українська природа!.. Щоправда, я заглянув до Петербурга, покрутився коротко в Парижі, зазирнув до Мюнхена, але докладних довготривалих студій ніколи не здійснював […] будь-яка школа стоїть на заваді здібностям, якщо вони вроджені, і затирає творчу індивідуальність […] Мій жанр — це пейзажі, не ті сумні, похмурі і плачливі, але веселі, опромінені, бо я в природі шукаю цих зблисків і світла, і лише в усміху бачу красу і бальзам для душі. Тож мої поля і луги завжди залиті сонцем і цвітами замаєні, мої українські хати хоча може нахилені, але про жодну драму не сповіщують, — радше про щасливість дочасного життя!»…
Євген Ксаверійович разом із дружиною Оленою (Геленою) Миколаївною поселився в Києві на Бесарабському майдані у власному будинку (Бесарабка, № 9). Вжещ писав: «Але я Київ люблю, бо я з роду і за духом є українець. Щороку здійснюю мандрівки десь у світ, на цей раз вперше поїду до Риму і Неаполя, але без наших степів і наших польових квітів я не міг би жити, ані відпочивати. Поза малярством […] маю в Києві школу…» Він не раз виїздив на лікування до Італії, де вдосконалював знання мистецтва, збагачував фах». Знайшов Євген і однодумця художника Яна Станіславського, який частенько приїздив з дружиною до Києва до брата (брат-лікар жив на Велико-Житомирській). Разом вони здійснювали пленери. Є. Вжещ. Пейзаж із човном.
Свої пейзажі Вжещ творив у двох своїх майстернях: взимку в центрі на Алексєєвській, влітку – на околиці Куренівки художник мав віллу з вежею, де мешкав Євген із дружиною Геленою та донькою. Особливою темою були Дніпро, заквітчані мальвами українські хати та бузок.
Малював Вжещ твори, підписуючи латинськими літерами «Wrzeszcz», не вказував конкретної дати їх виконання. Виставлявся багато у Варшаві, Єлисаветграді, Києві, Кракові, Любліні, Одесі, Петербурзі, Харкові.
Помер 64-річний Євген Вжещ після хвороби 5 квітня 1917 р. Після смерті залишив родині (дружині й доньці) малий будиночок на Куренівці та борги.
Немало пейзажів, натюрмортів зберігається сьогодні у художньому відділі Житомирського краєзнавчого музею.
Вісім краєвидів і один натюрморт – у Національному художньому музеї України.
Один пейзаж — у Київському музеї російського мистецтва.
Твір “Дві жінки в лісі” (1886) – у Національному музеї Варшави.
У Краківському національному музеї – один пейзаж.
Чотири твори знаходяться у зберіганні Сумського художнього музею.

Пейзаж «Осінь» – у Державній Третьяковській галереї.
У наші дні твори Євгена Вжеща стали окрасою колекцій О. Брея, М. Белоусова, Д. Гнатюка, В. Недяка, Д. Табачника.