30 липня 1967 р. почалися судилища над 11 членами Українського Національного Фронту (УНФ). Нелеґальна політична організація, яка діяла у 1964-1967 рр. в Івано-Франківській, Львівській та інших областях УРСР, на пропозицію Дмитра Квецька була названа «Український національний фронт» (УНФ).
Мета УНФ: боротьба за незалежність. Автором «Тактики УНФ» став колишній нелегал ОУН і політв’язень Зеновій Красівський. Група видавала журнал «Воля і Батьківщина» (вийшло 16 чисел). Члени УНФ поширили кількасот власних брошур і листівок у різних областях України (виготовлялися їх на друкарській машинці в помешканнях і в бункері, облаштованому Квецьком у Карпатах). Поширювали також знайдену пропагандистську літературу ОУН.
Арешти відбулися у березні. 1 серпня 1967 р. Львівський обласний суд встановив кару – 6 років TCP і 5 років заслання – Іванові Губці.
26 серпня засудив на такий самий термін Мирослава Меленя, а згодом і Григорія Прокоповича.
27 листопада 1967 р. в Івано-Франківську Верховний суд УРСР встановив Дмитру Квецку кару – 20 років ув’язнення та заслання, Зеновію Красівському та Михайлові Дяку – по 17, Ярославу Лесіву та Василеві Кулинину – по 6 років TCP. Миколу Качура Івано-Франківський обласний суд відіслав у табори на 5 років, але за сприяння слідству його звільнили у 1969 р.
Семена Корольчука та Євстахія Пастуха спершу не судили, але в 1971 р. їх заарештували, і Львівський обласний суд 7 вересня 1971 р. покарав їх відповідно на 4 роки TCP та 6 місяців колонії загального режиму.
