Будинок, у якому жила родина Кобилянської у Чернівцях, належав старшому брату Максиміліану (1858-1922). Макс – екзот у цій спольщеній німецькій родині: він був махровим москвофілом. Мало того, під час Першої світової війни російська влада тричі призначила його бургомістром, бо тричі окуповувала Чернівці. Після повернення австрійців, він утік до Одеси.
Довгий час будинок здавали різним людям. Нарешті Ольга Юліанівна написала братові листа і запропонувала викупити будинок. Цією справою займалося Міністерство закордонних справ, бо тоді це були різні держави. У травні 1929 року вона придбала садибу у Чернівцях за гонорар, який отримала за видання дев‘ятитомника своїх творів.
21 березня 1942 р. о 13:30 стрілки на старовинному родинному годиннику зупинилися, 
коли перестало битися серце Ольги Кобилянської.
27 листопада 1944 р. у день народження письменниці у будинку був відкритий Чернівецький літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської.
Через багато років у Чернівці приїздив онук Макса Кобилянського – Борис Балицький. Він розповів, що за виручені від продажу будинку гроші сім’я пережила голодомор, купили мішок борошна, тобто «проїли будинок».
