1 травня 1935 р. у Запоріжжі було урочисто відкрито Парк культури та відпочинку Металургів, а на Хортиці – будинок відпочинку «Запоріжсталь».
З початком будівництва Дніпрогесу, заводів на лівому березі Дніпра виникли нові житлові райони – «Шосте селище» (у народі “американський квартал”: трикімнатні квартири з телефонами для американських спеціалістів, із телефонною станцією-прослушкою; валютною крамницею, проїздом імені Національного героя Америки) та «Соцмістечко» (для передовиків будинки-гуртожитки, фабрика-кухня, конструктивізм).
Оскільки в Радянському Союзі головним було пилюку в очі іноземців пускати та контроль над поголів’ям гегемону тримати, всі місця зібрань були купно розташовані, під пильним наглядом. Так на невеликому п’ятачку з’явилися такі місця скупчення населення: Будинок громадських організацій (нині міський відділ поліції), де відбувалися збори всіх міських організацій; Перший художній кінотеатр (двоповерхове приміщення мало бібліотеку, читальний зал, буфет, дитячу кімнату, шаховий і шашковий зал, більярдну); Палац ІТР (нині палац металургів); кругла бібліотека (вул. Раднаркомівська), філармонія (алея Ентузіастів ім. С. Орджонікідзе) та парк Металургів.
З шостої ранку 1 травня 1935 року уздовж високого паркану парку виструнчилися міліціонери у білих кітелях, з сюрчками. Вхід до парку був платним, тому відкрилися віконечка кас. Там продавалися вхідні квитки, квитки по 5-10 копійок на різні атракціони, на каруселі, гойдалки, у кімнати сміху, дитячий майданчик, тири, на музичну естраду, концерти самодіяльності в зеленому театрі на 1500 місць. Посипаними піском доріжками їхали нещасні поні, везли дітлахів.
Працівники «Запоріжсталі» пред’являли заводську перепустку та гордо проходили безкоштовно. Час від часу лунали сюрчки міліціонерів, коли хтось неправильно переходив дорогу, кидав недопалок або паперову обгортку від морозива. Штраф порушникам – 3 карбованці. Увечері йшли відвідувачі у літній кінотеатр, цирк «Шапіто» або на танцмайданчик. Отут паркан парку атакували учні чоловічої школи № 50. Хлопці стрибали через паркан, залазили на осокори, щоб дивитися фільми; зривали бузок для дівчат із 30-ї школи.
Працював цирк допізна, бо після другого відділення усі бажаючі могли позмагатися з борцями. Поки глядачі не розходилися на зупинці біля Будинку громадських організацій стояв трамвай №4, що через греблю віз на Правий берег.
Після війни у 1948-му році за час суботників парк відродили, «Шапіто» відбудували.
