26 квітня 1965 р., коли вже вимерли майже всі справжні ветерани, указом Президії ВР СРСР 9 травня (День Перемоги) оголошено неробочим (вихідним) днем.
Саме в цей рік площі наших міст прикрасили металобрухтом – пам’ятниками – танками. Та моє Запоріжжя було попереду всіх: у 1960 році на площі Радянській, вул. Пилипівська (вона вела на Пилипівський дворянський цвинтар) постав танк. Офіційна легенда: запорізький пам’ятник присвячений подіям жовтня 1943 року – пам’ятник екіпажу лейтенанта Миколи Яценка, які першими увірвалися в місто, оволоділи мостом через річку Московку. 
У 1960 році танк знайшли під Житомиром на базі Скоморохи, відремонтували, він приїхав своїм ходом на площу Радянську, потім його затягли на постамент. З цього часу студентська їдальня, де ми їли безкоштовний хліб із гірчицею та копійчаний чай, отримала назву – Протитанкова.
В дійсності танк Яценка Т-34-76, а на постаменті Т-34-85, які почали випускати весною 1944 року.
