П’єр народився у містечку Девіль-лє-Руан 23 грудня 1925 року. Його батько – Адріан Береговий із містечка Ізюм, Харківської губернії. Береговий-старший мусив тікати з України від більшовиків. Доля закинула його до Франції, де він знайшов кохання, налагодив життя, відкрив невеличку кав’ярню, і оточив себе трьома синами, донечкою. Старшим був Петро. Шістнадцятирічним Петро закінчив школу й пішов працювати на текстильну фабрику. Коли почалася війна, Петро перебрався до міста Ельбьоф, працював у залізничному депо, брав участь у русі Спротиву. Після війни батько помер від туберкульозу: з мрією про освіту довелося попрощатися. Все життя він прожив із одним-єдиним дипломом… слюсаря і став 13-им прем’єром П’ятої республіки. У 1982-1992 рр. визначний член Соцпартії обіймав різні міністерські пости, відповідаючи за економічну політику.
Така кар’єра звичайного українського хлопчика: слюсар, залізничник, службовець газової кампанії, Генсек палацу Матіньйон. Йому вдалося стабілізувати економіку, зміцнити франк, зменшити зовнішньоторговельний дефіцит, приборкати інфляцію. До цього українця уважно прислуховувалися на зустрічах «великої сімки».
Французький політик-соціаліст, прем’єр-міністр Франції у 1992-1993 рр. при президенті Франсуа Міттерані. Його прем’єрство тривало менше року, після чого в пресі з’явилися матеріали про причетність Береговуа до корупції, а соціалістична партія зазнала поразки на загальних виборах.
1986 року Береговуа позичив у свого близького друга Роже Патріс-Пеля мільйон франків (на той момент щось близько 180 тисяч доларів), бо Береговуа не вистачало коштів, щоб придбати квартиру у престижному 16-му окрузі Парижа. Позика була безвідсотковою, бо друзі належали до масонської ложі. Оскільки у Франції не прийнято вирішувати свої проблеми за рахунок держави ані у депутатів парламенту, ані серед чиновництва, то сума несплачених відсотків була сприйнята громадськістю як корупція.
Сприяло депресії зникнення інтимного щоденника Береговуа, де йшлося про його подругу. Береговуа не міг уявити, що кохана дружина Жильберта та дочка Катрін могли його прочитати.
Як людина честі, Береговуа подав у відставку (29 березня 1993 р.) і
1 травня 1993 р., суботнім вечором у парку на березі каналу у Невері 67-річний українець П’єр Береговуа (Петро Андріанович Береговий) приклав до скроні магнум, відібраний в охоронця.
«Честь цієї людини кинули собакам!» – так прощався із вірним Береговуа президент Міттерран.
Якщо ви колись потрапите до Неверу – пройдіться Береговуа-авеню: українцю тут є про що подумати. Береговуа – єдиний великодержавний самогубець серед французьких прем’єр-міністрів. Він не залишив передсмертної записки, але є заповіт, у якому просив своїх близьких надавати допомогу мешканцям України.
Дочка колишнього прем’єр-міністра Франції, українця за походженням П’єра Береговуа Катрін категорично відкинула припущення про те, що її батька було вбито.
Із афоризмів П’єра Береговуа:
«Міцна валюта – міцна країна»
«Інфляція – податок на бідних».
Залишити відповідь