І що то в лісі здохне? Хомівна велично сунуть: обличчя сяє перемогою.
– І що ж такого ти утнула?
– Ет, все’дно не вгадаєш… Я до фото пісеньку заспівала. 
Дивись і слухай: «А за мною, молодою, ходять хлопці чередою». Клас?
– Ляля моя! Ця пісенька нагадала мені зовсім інше. Десь року 1940-го у Кракові на сторінках часопису «Ілюстровані вісті» з’явилася карикатура художників Е. Козака та Гординського. На ній: слова пісні «А за мною, молодою, ходять хлопці чередою» і Олена Теліга у чудернацькому капелюшку, із задертим догори носом. Поетка вела за собою вервечку хлопців, а ззаду плентався пес.
Теліга страшенно образилася. Їй не сподобався капелюшок, не обурила її фігура. Тому накинулася на Гординського: як він посмів пустити пса?! На що Гординський відповів, що пса не пускав — той сам прибіг. От тільки я не бачила тієї карикатури, така-то халепа.
– Цікаво… А хто там був із закоханих?
– Сусідонько, це вже інша казка.
