26 листопада 1702 року на площу Ринок у Луцьку жовніри зганяли народ. Враз натовп заціпенів: на поміст гордо і спокійно вийшов поет Дани́ло Братко́вський. Він за вироком польського військового суду «посеред ринку луцького, через ката за сім разів модерського зістав стятий» — йому відітнули руки, ноги, потім голову й перерубали тулуб: так загинув видатний український поет, громадський діяч, борець за соціальне і національне визволення свого поневоленого народу. У “Пом’янику” Луцького Хрестовоздвиженського братства з цього приводу зберігся запис: “невинно от Ляхов страц. Р.1702”.
Данило Братковський – волинський шляхтич, високо освічена людина. Після закінчення Києво-Братської колегії (вчився разом з Семеном Гурком із Борзни, котрий увійшов у історію як Семен Палій), продовжив навчання в Італії.
Харизматичний лідер, поет Братковський у 1697 р. на позичені гроші видав у Кракові в найпрестижнішому видавництві Франтішка Цезарія — молодшого велику збірку (525 віршів) польськомовних сатиричних поезій під назвою «Світ, розглянутий по частинах» дуже великим як на ті часи накладом — 4100 примірників. Викупити його не вдалося, але книжку помітили: помітили і не простили, адже поет викривав Польщу, яка слухала дзвін грошей, а не стогін убогих.
Книга з’явилася в бібліотеках навчальних закладів, вірші-фрашки з неї поширювали у рукописах. Три примірники цього твору до нашого часу збереглися у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Тільки в наш час у Луцьку вона вперше була перевидана з паралельним перекладом українською. Братковський обстоював права українців на шляхетських соймиках Київщини та Волині.
Данило Братковський змінив перо на шаблю: підтримував зв’язки з І.Мазепою, кілька разів бачився з гетьманом. Зрештою, людина дії, Братковський став учасником антипольського повстання під проводом Семена Палія; готував повстання селян на Волині, але був затриманий загоном Ледоховського, коли віз козацькі листи та прокламації.
У рідному Луцьку, у в’язниці його піддали лютим тортурам; не дозволили зустрічі з дружиною та дітьми.
Михайло Старицький вивів Братковського головним героєм драми «Остання ніч» (образ Степана), музику до неї написав Микола Лисенко.
Гей, світе, світе! Усе ти умієш!
Наївся, напився, мов вітер шалієш.
Шумиш, деркочеш і все розкидаєш,
А хто годує, того зневажаєш.
Хоч світу будеш найбільший любитель
Для тебе завжди знайдеться ганитель!
(Дани́ло Братковський)
У 1867 р. Володимир Антонович опублікував у журналі «Киевлянин» «Даниил Братковский, исторический очерк начала семнадцатого века».
У 1909 р В’ячеслав Липинський надрукував нарис «Даніель Братковський», а його друг Василь Доманицький опублікував українською мовою деякі вірші Д.Братковського та коротку розповідь поета.
У 1985 р. з’явилася розвідка Валерія Шевчука «Діамант у попелі — про Данила Братковського як поета і людину».
