Композитор Ігор Стравінський не тішився тим, що найбільший концертний зал у Швейцарії носить його ім’я. Він пишався своїм козацьким родом, розповідав, що його батько зображений на картині І. Рєпіна «Запорожці».
Ви ж пригадали, худого, високого довговусого реаліста-осавула у шапці, який похмуро визирає із-за Рубця-Бульби? Його Ілля Рєпін змалював із оперного співака Федора Стравінського (1843—1902).
Волиняк, нащадок старовинного шляхетського гетьманського роду Сулимів-Стравінських Федір Стравінський народився 20 червня 1843 р., довгий час жив у різних містах України, переїжджав із місця на місце з батьком-агрономом, котрий служив у маєтках на Чернігівщині, Полтавщині, в Ніжині, Мозирі. Він почав своє навчання в університеті Одеси та Києва, закінчив у Ніжинському юридичному ліцеї. Музичну освіту Ф.Стравінський здобув у консерваторії Петербурга. Кар`єру співака Федір Гнатович розпочав у Київській опері в ролі Мефістофеля (у «Фавсті» Ґуно). У Києві він познайомився й узяв шлюб із Ганною Кирилівною Холодовською, родичкою Сергія Дягілєва; українсько-козацького роду, який отримав дворянство за участь у російсько-турецькій війні. Ганна Кирилівна була обдарованою піаністкою, акомпанувала своєму чоловікові Федору Стравінському.
З 1876 р. Ф. Стравінський у Петербурзі в Маріїнському театрі, де за 26 років був солістом у 59 операх. Українець був першим виконавцем партії Світлішого в опері Петра Чайковського «Черевички». Видатний оперний співак і талановитий художник був тісно пов’язаний із Україною: знав мову (у своїх книгах витрат він робив записи водночас українською та російською мовами), читав по пам’яті «Кобзар» Шевченка. Був пристрасним колекціонером старих книг; його найбільша в Петербурзі бібліотека, багата колекція рідкісних видань була націоналізована більшовиками. Стравінський збирав усі видання “Кобзаря” Т. Шевченка, починаючи з 1840 р., малював до нього ілюстрації; мав у книгозбірні твори Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського, П. Куліша. Брав Ф. Стравінський участь у концертах Миколи Лисенка в Петербурзі. Приятелював із Д. Яворницьким, любив посперечатися з ним про історію.
У Радянському Союзі було не прийнято згадувати прізвище Стравінського. Це пояснювалося тим, що син Федора, відомий композитор Ігор Стравінський емігрував до Швейцарії, у 1934 р. прийняв громадянство Франції; у 1945 – став громадянином США. 
6 квітня 1971 р. помер 88-річний композитор Ігор Стравінський. Він народився в 1882 році на Швейцарській вулиці в Оранієнбаумі на дачі, яку знімав батько. Ігор отримав типову дворянську освіту: його вихователькою була молоденька гарненька німкеня Берта Ессерт. Російською вона практично не говорила, тому хлопець легко сприймав іномовні середовища. З часом Берта була вихователькою його дітей. З дев’яти років Ігор брав приватно уроки фортепіано. У 14 років Ігор закохався у 19-річну панну, з якою займався мовою, але мати якимось відчуттям це виявила й поставила крапку. У вісімнадцять років за наполяганням батьків Ігор вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету, одночасно приступивши до самостійного вивчення музично-теоретичних дисциплін у В. П. Калафате. Влітку 1902 року студент Ігор Стравінський познайомився з батьком однокурсника з університету Андрієм Римським-Корсаковим. З цього часу він двічі на тиждень упродовж п’яти років отримував безцінні уроки композиції, наполегливості і дисциплінованості в роботі – це була єдина композиторська школа Стравінського.
14-річним Ігор потрапив на Волинь у райський куточок, звідки родом його мати. У Устилузі був маєток Носенка, чоловіка старшої сестри матері Ігоря Стравінського. Відтоді він приїздив сюди кожного літа. А у серпні 1906 року у Ярмолинцях (Хмельниччина) завітало до юнака трепетне почуття. З першого погляду на дівчину «рідкісної душевної краси» Катерину Носенко, хоч і старшу за нього на один рік. Палке взаємне кохання цього ж місяця уквітчалося заручинами й увінчали весіллям. Його відгуляли в селі Омельне у маєтку Дмитра Носенка, близького родича сім’ї Катерини. У придане Катерина отримала землі у Устилузі, де у 1907 році за проектом Ігоря Стравінського було побудовано шале. Кожне літо до 1914 р. родина проводила в Устилузі; у власному маєтку, композитор написав 16 музичних творів. 
Ігор Стравінський з Катериною прожив у шлюбі понад тридцять років. Звісно, шлюби з двоюрідними сестрами церква не освячувала, але, як кажуть старі люди: «коли гроші єсть, то і дупі честь». У щасливого подружжя народилося четверо здорових дітей: Федір (1907-1989), Людмила (1908-1938), Святослав (1910-1994, у дорослому віці він змінив ім’я і став «Святослав Сулима Стравінський» на честь родового герба «Сулима», роду Стравінських), а також Мілени (народилася в 1914 р., жила в США).
Молодий композитор разом із родиною кожного року зимував у пансіоні чи готелі Кларані (частина Монтре), бо його дружина хворіла на туберкульоз і не могла переносити холодні зими Петербурга. За цей час Стравінський зблизився з далеким родичем (п’ятиюрідним братом) по материнській лінії Сергієм Дягілєвим, який сприяв розвиткові композиторської кар’єри (й реклами). На «Російських сезонах» у Парижі відбулися прем’єри балетів «Жар-птиця» в 1910 році, «Петрушка» у 1911 році і «Весна священна» в 1913 році. Сталося так, що на початку 1914 р. народилася Мілена й родина замість повернення до Росії провела літо в горах. Та на заваді поверненню родини Стравінських стала війна, потім революція, яка забрала у нього маєток, гроші в банку, батьківщину.
А діти є діти: старшим треба було вчитися, малій – виростати. Крім того Стравінський утримував матір і родину сестри Катерини. До 1920 р. пробули в Швейцарії, потім були важкі часи у Франції. Радянський уряд відмовився підписувати міжнародні закони про авторське праве, тому з’явилася можливість виконувати всі опубліковані в Росії твори, нічого не платячи автору. Дягілєв, який був вічно без копійки, цим скористався – і брати посварилися.
Ну, не був Ігор Стравінський чоловіком однієї дружини, мав таємничий любовний роман із Коко Шанель. 
Музика, духи, кохання… 37-літня Мадам Елегантність отримала таке натхнення, що винайшла свої знамениті «Шанель № 5» і подарувала їх дружині коханого. Коко віддала свою віллу «Бель Респіро» в Гарші сім’ї Стравінських і два роки утримувала їх. Коко навіть найняла російську кухарку й прислугу. І пізніше упродовж 13 років день у день відправляла чималу суму на підтримку творчості Стравінського. А композитор на концертах почав сам виконувати твори, або диригувати (як розумієте, гроші).
Кажуть, що в похилому віці Стравінський зустрічався з Шанель, і вони довго згадували минуле. Померли вони в один рік із різницею у три місяці. Коко Шанель померла від серцевого нападу у вишуканому паризькому готелі Ріц, поряд із ліжком знаходилася ікона, яку їй подарував Стравінський у 1920 році.
28 травня 1921 року Дягілєв у кав’ярні Парижа познайомив Ігоря з актрисою і художницею Вірою (уроджена Боссе, в заміжжі — Люрі, потім — Шиллінг, нарешті — Судейкіна). Тривалим був їхній паралельний роман (прикметно, що композитор приховував цей зв’язок тільки від власної матері). Віра стала перекладачем, потім менеджером Ігоря Стравінського. Вона приятелювала з дружиною та дітьми коханця.
Мав Стравінський і милі нюанси натхнення з хореографом і режисером постановок його творів у паризькій «Гранд-опера» Броніславою Ніжинською, сестрою Вацлава Ніжинського, вчителькою Сержа Лифаря. Була в житті Стравінського й танцівниця Іда Рубінштейн. «Байку про Лисицю…» Стравінський подарував княгині Віннаретті Едмон де Поліньяк, доньці відомого фабриканта Ісаака Меррита Зінґера у 1925 р. створив і присвятив їй свою «Фортепіанну сонату».
У Франції пристрасний шанувальник віскі (Стравіскі) знайшов однодумця – Пабло Пікассо і накликали вони не один цурес на свою гепу.
Та чорна смуга життя виявилася надто гіркою. У 1938 році протягом чотирьох місяців померла від туберкульозу 29-річна дочка Людмила Стравінська-Мандельштам; не стало першої дружини композитора, матері всіх його дітей; згодом – матері Стравінського.
Через півтора року після смерті Катерини Віра Судейкіна офіційно стала другою дружиною Стравінського. Ігор Стравінський зважився на переїзд до США. З 1936 року Стравінський періодично відвідував із гастролями США. У 1937 році в Метрополітен-опера було поставлено балет «Гра в карти», рік по тому – виконаний концерт «Дамбартон-Окс», Стравінського запрошували прочитати курс лекцій у Гарвардському університеті. Композитор поселився спочатку в Сан-Франциско, а потім у Лос-Анджелесі.
Лише 1962 року після довгої еміграції композитор відвідав радянську Росію. На запитання «Чому ви покинули Росію?» він відповів: «Я такий самий росіянин, як і ви, і ніколи не був емігрантом. Моя дружина мала слабке здоров’я, і тільки тому не міг залишатися».
Сергій Дягілєв помер сміючись і наспівуючи «Богему», яку щиро любив. Ігор Федорович Стравінський помирав поступово: упродовж п’яти років втрачав пам’ять і частково координацію, хоч віддавав собі в цьому звіт. Він назавжди покинув цей світ 6 квітня 1971 – за два місяці до свого 89-ліття. З Нью-Йорку його перевезли до Венеції і поховали на місцевому цвинтарі Сан-Мікеле недалеко від могили Сергія Дягілєва.
На честь Стравінського названий кратер на Меркурії, Фонтан Стравінського на площі Стравінського перед Центром Жоржа Помпіду в Парижі. Перший у світі музей Ігоря Стравінського відкритий на Україну в місті Устилуг (Волинь) у 1990 році.
З гордістю визнають себе нащадками старовинного шляхетського гетьманського роду Сулимів-Стравінських онуки Федора Стравінського.
Федір (Теодор) Ігорович Стравінський (1907 – 1989) живописець, учень Пікассо та Ж. Брака, творець вітражів, мозаїки, розписував церкви.
Святослав Ігорович Сулима-Стравінський (1910-1994) – віртуозний композитор, піаніст, викладач фортепіанного факультету Університету Іллінойсу, автор книг з оркестрування та оркестру. Нагороджений французьким «Орденом Мистецтв і літератури» (1974). У Франції мав подвійне ім’я Святослав-Сулима.
Людмила Стравінська (1908-1938), дружина поета Юрія Мандельштама.
Мілена (народилася в 1914 році, проживала в США).
Правнук Джон Святославович Стравінський (*1945) – американський кіноактор.
Залишити відповідь