Волков Василь Олексійович

ВО́ЛКОВ Василь Олексійович (Волков Василий Алексеевич; 21. 03(02. 04). 1840, С.-Петербург – 22. 04 (05. 05). 1907, Полтава) – російський живописець. Навч. у С.-Петербур. АМ (1858–63). Від 1868 – у Полтаві: викладав у Ін-ті шляхет. дівчат (1875–98), Петров. кадет. корпусі (1879–1907). Чл. Т-ва рос. акварелістів (1865), Т-ва пересув. худож. виставок (1898– 1901). Голова оргкомітету виставки з нагоди відкриття пам'ятника І. Котляревському в Полтаві (1903). Заснував власну художню студію. Працював у портрет., побут. та істор. жанрах; засади пізнього академізму поєднував із жанр. трактуванням. Роботи зберігаються у Полтав. худож. та краєзнав. музеях, ЦДАМЛМ, Музеї-садибі «Абрамцево» (побл. Москви).

Тв.: портрети – «Автопортрет» (1862), Олександра ІІ (1865), «Українець» (1872), дочок Антоніни (1878) та Юлії (1898), М. Ярошенка (1876), Л. Позена (1885), І. Зайцева (1888); краєвиди – «Околиці Полтави» (1876), «Павленки» (1878), ескіз надгробка на могилі І. Котляревського (серед. 90-х рр. 19 ст., співавт.), «Будинок М. Гоголя у Василівці», «М. Гоголь слухає лірника» (1882, 1892, 1902), «Зі страстей» (1898, 1905), «М. Гоголь у Василівці» (1902), «Петро І відвідує у тюрмі наказного гетьмана Павла Полуботка у 1724» (2 варіанти, кін. 19 – поч. 20 ст.; доля оригіналів невідома, копія Я. Вінглянського, 1911), «Няня» (поч. 20 ст.).

Літ.: Сушенський П. Тьмяніє навіть золото // УК. 1991. № 1.

В. М. Ханко