28 грудня 1989 р. у м. Равдон (провінція Квебек, Канада) упокоїлася українська художниця, журналістка Наталія Ґеркен – Русова.
Скільки їй було років? Не знаю: енциклопедії подають 1897 р., автобіографія – 1902 р. Відомо, що народилася 14 червня в Києві. Батько – Леон Геркен (наголошений перший склад). Мати – Анна Антонович, рідна сестра історика Дмитра Антоновича (1877–1945).
Домашня освіта, жіноча гімназія О.Дучинської у Києві. Навчалася в Українській Академії Мистецтв (у Георгія Нарбута, Михайла Бойчука, у класі Василя Кричевського; 1918-1920). Разом із батьками переїхали до родичів у Кам’янець-Подільський.
Там Наталія Ґеркен познайомилася 23-річним випускником Київського університету Юрієм Русовим. Молодший син Олександра та Софії Русових працював молодшим асистентом кафедри зоології Кам’янець-Подільського державного українського університету. Гарненька чорнявка полонила серце Юрія. Молоді люди закохалися і у Кам’янці обвінчалися.
У 1923 р. родина емігрувала до Чехословаччини. У цей час 66-річна Софія Русова створила й очолили педагогічний інститут ім. Драгоманова у Празі.
Юрій Русов викладав у вищих школах Чехословаччини: доцент Української Студії Пластичного Мистецтва у Чехо-Словаччині, професор Української Господарської Академії в Подєбрадах.
У Празі Наталя вчилася в Українській студії пластичних мистецтв Д.Антоновича (клас С. А. Мако). Того ж року відбувся її творчий дебют – декорації та костюми до постановки “Бориса Годунова” в “Театрі на Вінограда” у Празі (1923). Одночасно Наталія навчалася в Паризькій національній школі декоративного мистецтва, вільним слухачем відвідувала лекції з історії мистецтва в Сорбонні в Парижі, у Флорентійському університеті, відвідувала майстерню театральної декорації в Ніцці, Українському вільному університеті в Празі. Працювала театральним художником у Флоренції, Парижі, Брно, Подєбрадах, Братиславі, Королівському театрі Дрездена.
Упродовж 1929-1940 рр. Наталя була художником-декоратором Королівського театру в Бухаресті. Наталя у 1940–41 рр. у Бухаресті виконала оформлення інтер’єру помешкань короля Румунії. Співпрацювала з Берлінською кіностудією УФА (1933). Проектувала костюми для кіна, розробляла оформлення театралізованих свят у Флоренції, Парижі, Бухаресті, Чернівцях, Монреалі; створювала декорації, костюми, плакати для вистав і культурних акцій, організованих українською громадою в Празі й Подєбрадах (школою танців В. Авраменка). Експонувалася на виставках у Парижі, Римі, Празі, Чернівцях, Монреалі. Написала книжки “Свято державности” (1936), дослідження “Героїчний театр” (1939), мистецтвознавчі статті в англійській і французькій пресі. Серед графічних робіт Русової – обкладинки до книжок Ю.Русова “Карга”, “Наші визначні жінки” С.Русової, поезії О.Олеся, публіцистики Д.Донцова, власних видань. 
Творчість, родина і пристрасне кохання складали життя Наталії. Її солодкий гріх – Дмитро Донцов. Вони мали зустрічі в різних місцях України. Недаремно кажуть: “Ох, важко любить двох”…
На початку вересня 1939 р. поляки інтернували Донцова в концтабір Береза Картузька. Там він провів два тижні, згодом Донцову вдалося перебратися до Румунії. Оселився він у родині коханої. На кошти Юрія Русова Донцов видавав у Бухаресті український журнал “Батава”.
Юрій Русов у 1930–1941 рр. очолював кафедру іхтіології у Національному зоологічному інституті в Бухаресті. Його наукові праці друкувались у румунських, італійських, французьких та чеських фахових часописах.
У роки війни та після неї тривав еміграційний шлях Наталії, Юрія та Дмитра: Чехія, Німеччина, Франція, Великобританія, США, Канада. За цей час Наталія Геркен-Русова написала п’єсу «Шевченко у Репніних» (Філадельфія, 1947), кілька статей про Юрія Клена, нарис-спогад «Олена Теліга» (газета «Українець у Франції», 1947, № 13).
Нарешті вони оселилися у Монреалі. 25 років мешкали Русови та Донцов під одним дахом у Монреалі. 
Доктори Юрій Русов і Дмитро Донцов викладали у франкомовному Монреальському університеті, де Михайло Залеський очолював український відділ кафедри слов’янської філології.
Наталія Геркен-Русова брала участь у художніх виставках, опублікувала спогади «З’ява на Аскольдовій могилі (З циклу київської містики)» та «Варка-перевізниця (Спогад у сорокаліття революції, або Як постав один із перших козацьких загонів на Коліївщині)» (ж. «Визвольний шлях», 1958).
Дмитра Донцова Наталя доглядала до останнього дня. Він помер 30 березня 1973 року.
28 грудня 1989 р. у м. Равдон (провінція Квебек, Канада) упокоїлася українська художниця, журналістка Наталія Ґеркен – Русова.
Залишити відповідь